Експозиційна діяльність Опришенського шкільного музею археології та етнографії ім. Максиміліана Гакмана.

Музейні збірки накопичуються й систематизуються не лише з метою вивчення та централізованого зберігання. Найважливіші функції сучасних музеїв: пізнавально-інформаційна, популяризаційна, навчально-просвітницька. Всі ці функції реалізуються завдяки експозиційній діяльності музеїв (Додаток № 5).

Експозиційна діяльність – це ознайомлення відвідувачів з найцікавішими експонатами музею, розміщеними у певному логічному порядку, побудованому за хронологічним (еволюційним), географічним, етнокультурним чи предметно-тематичним критеріями. Це основна складова музейної комунікації і підвалина для реалізації культурно-освітньої діяльності музею.

Термін "експозиція" (від лат. – виклад, опис) нині вживається щодо предметів, котрі виставлені на огляд за вітринами (музеїв, книжкових крамниць тощо). Першими протомузейними експозиціями у світовій історії необхідно вважати виставки військових трофеїв, вивішені для всезагального огляду в залах палаців і замків, виставки пишних приношень жертводавців у прадавніх храмах (цей звичай зберігся й у низці сучасних християнських храмів), колекції скульптури та живопису у віллах римських патриціїв і палацах імператорів тощо.

У добу зародження класичних музеїв (початок XIX ст.) їхні експозиції створювалися довільно. Метою було вразити пишнотою чи екзотикою та розважити відвідувача. Згодом, із поступовим накопиченням музейних фондів та налагодженням їхнього предметного наукового вивчення, для експонування музейними працівниками стали відбиратися лише найвартісніші пам'ятки, уніфікувалися й принципи їхнього розміщення у виставкових залах музеїв. Таким чином, аморфні набори музейних скарбів для публічної демонстрації у другій половині XIX століття поступилися місцем побудованим за чіткими науковими канонами тематичним експозиціям пам'яток, між якими відвідувачі могли б простежити певний логічний (еволюційний) зв'язок.

За остане десятиріччя в Опришенському шкільному музеї археології та етнографії ім. Максиміліана Гакмана проведено ряд важливих і цікавих тематичних експозиції. Серед найяскравіших експозиціях присвячені «Трипільській культурі до 130 – річчя відкриття культури на теренах України», експозиція приурочена «120 – річчю відкриття культури карпатських курганів», експозиція присвяченна видатним особам села Опришени «Серед ікон, вони є нашою іконою», нумізматична експозиція «Не відомі скарби села Опришени», експозиція ікон та церковних утварів «Духовні скарби села Опришени», експозиція присвячена односельцям учасникам АТО та волонтерського руху «Герої серед нас» (Додаток № 6).

Канони та методики організації експозиційної діяльності музеїв залишалися незмінними впродовж XX ст. Сучасність вносить у практику музейної справи низку інноваційних технологій, метою яких є посилення емоційного й пізнавального ефекту від відвідування музею, поширення новітніх засобів експозиційної анімації.

Організація експозиції – це процес добору та логічної наукової композиції експонатів, що складається з кількох технологічних етапів.

Перший етап формування музейної еспозиції має науково-концептуальний характер. Працівники музею на цьому етапі генерують ідеї щодо вигляду та змісту майбутньої експозиції, особливостей її компонування і розміщення. Ідеї формуються в цілісну концепцію, і вже у руслі цієї концепції триває науковий пошук та здійснюються додаткові експертні дослідження, аналізується власний музейний фонд та ведуться переговори із спорідненими музейними інституціями.

Обов'язковим є аналіз приміщення майбутньої експозиції, особливо якщо це пам'ятка архітектури.

Технічне оформлення експозиції передбачає розробку проектів сучасного експозиційного устаткування та технічних засобів які впроваджуються в Опришенському музеї (підсвітка, світлоілюмінація, звукові ефекти тощо). Сучасний рівень розвитку технічних засобів є важливим чинником сприйняття експозиції, дає змогу впливати на емоційну сферу відвідувачів.

Наступний етап діяльності музейних працівників – це розробка тематично-експозиційних планів, найскладніший та найтриваліший у часі етап формування експозиції.

Етап підбору експонатів важливий у плані дотримання принципів атракційності й репрезентативності предметів, що обираються з фондосховища для експонування. Якщо предмети (скажімо, монети) є в кількох екземплярах, для експозиції обирається той з них, який зберігся краще чи яскравіший і привабливіший на вигляд.

Доволі відповідальним етапом підготовки музейної експозиції є складання пояснювальних текстів. Адже для пересічного відвідувача більшість експонатів, позбавлених відповідних супровідних пояснень, – "німі", а отже, привертатимуть до себе набагато менше уваги. В Опришенському музеї планується складання пояснювальних текстів на троьох мовах: українською, румунською та англійською.

Пояснювальні тексти експозиції прийнято поділяти на дві складові:

провідні тексти, або експлікації (від лат. – "пояснюю"). Ці тексти містять основн ... Читати далі »

Максим Мордовін (Будапешт), Микола Боднарюк (Опришени), Віталій Калініченко (Чернівці), Ігор Прохненко (Ужгород) ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІ ТОВАРНІ ТЕКСТИЛЬНІ ПЛОМБИ XIV–XVII ст. НА ЗЕМЛЯХ ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. на території України відбулося суттєве вдосконалення технічного обладнання при здійсненні археологічних розкопок і помітно пожвавився процес дослідження пам’яток доби пізнього середньовіччя та раннього модерного часу. В результаті до музейних колекцій потрапила значна кількість нових стратиграфічно підтверджених матеріалів, в т.ч. сотні товарних свинцевих пломб, раніше відомих тільки за одиничними екземплярами. 55 Галузь сфрагістики, яка займається вивченням цієї категорії знахідок, у країнах Західної Європи почала розвиватися недавно, а в Україні вона взагалі робить лише свої перші кроки. Подібна ситуація зумовила наявність незначної кількості публікацій з вмістом конкретної інформації з даної проблематики. Тому коротко прослідкуємо історію появи і розвитку цього типу предметів в Європі. Взагалі пломбування товарів почалося ще в часи Римської імперії, а потім ця традиція продовжилася і у Візантії. Вже в ті часи користувалися свинцевими печатками, на яких вказувалося місце виготовлення товару, його якість, а іноді і сам виробник. У Західній Європі ця традиція, скоріше за все, була перейнята саме з Візантії через італійських купців. Спочатку використовували віск у Фландрії та Англії. Воскові товарні пломби в Англії були в обігу до другої половини XIV ст. Перші свинцеві текстильні пломби з’явилися в Голландії і Фландрії у другій половині XIII ст. Найстаріша з відомих подібних знахідок походить з м. Лейден (Голландія). На початку XIV ст. в Аррасі та Іпрі щорічно вже ставили десятки тисяч подібних пломб. У XIV ст. на півночі Франції, у Фландрії, на заході Германії і навіть в Італії всі суконні центри прийняли спеціальні регуляції з перевірки якості і розмірів сукна, яке там виготовлялося. Кожний рулон тканини перевіряли обрані місцевими ремісниками майстри, і, якщо продукція відповідала місцевим нормам, ставили відповідну печатку. У середині XIV ст. на одному рулоні могло бути вже до п’ятишести печаток: власна печатка ткача, печатка перевірки розмірів, печатка перевірки якості тканини, печатка перевірки якості фарбування і головна печатка міста. Коли рулон згортався, пломби були з початкового краю, але їх трохи висували з центральної частини рулону, щоб до продажу останніх ліктів сукна знаки якості було видно і можна було довести походження товару. Значного розвитку ця індустрія і її регуляції досягли на початку XIV ст. Промисловий розвиток країн Європи у наступні періоди призвів до збільшення кількості випускаючих тканину центрів і, відповідно, став більш різноманітним і варіативним набір пломб, які доходили разом з Картографування знахідок з території України свідчить про нерівномірність їх регіонального розповсюдження. Значне кількісне переважання фіксується на Волині та Галичині, що пов’язане із входженням або безпосередньою наближеністю їх окремих районів до польських земель, які були одними з найбільш потужних транзитних зон транспортування сукна в Європі. На відміну від цих щільно «заселених» знахідками територій України, на землях Північної Буковини на даний час відомо всього п’ять екземплярів. Всі вони виявлені нещодавно і до того ж на окраїнних смугах регіону, більшість в долині р. Сірет, одна – в долині р. Дністер. Хоча ці пломби частково і закрили одну з білих плям на мапі їх розповсюдження, але поки не змінили загальну статистичну ситуацію. Кількість їх на даних територіях порівняно незначна. Подібний стан речей дозволяє говорити про малу чисельність в регіоні у пізньосередньовічні та ранньомодерні часи потужних торгівельних центрів і, відповідно, слабку активність торгівців. Хоча і не масові, але і ці знахідки суконних пломб важливі не тільки для хронологічного визначення певних горизонтів конкретних пам’яток, але вони найбільш точно ідентифікують існуючі торгівельні шляхи, напрямки і характер товарообігу. Перша товарна пломба, виявлена на території Північної Буковини, походить із городища в с. Зелена Липа (Михайлина, Однороженко, Пивоваров, 2013). Кріпилася вона до сукна з бельгійського Турне і датується кінцем XIV ст. Найближчі територіально знахідки подібних пломб походять з Галича, Чермнего та Дорогочина. Екземпляр із Зеленої Липи гармонійно вкладається в лінію «дністровського» шляху до Східної Європи: з Кракова на Львів і з Балтійського моря річкою Бугом через Червенську землю до волинського Володимира, а також далі річкою Дністром до Галича, а звідти у Крим і далі. Про функціонування в цей самий час транзитного через Північну Буковину подібного попередньому «сіретського» шляху свідчить знайдена пломба з бельгійського Мехелену. Вага – 16 г, діаметр – 25,15 мм, товщина – 4,28 мм. Датується кінцем XIV ст. Географія найближчих аналогій також подібна до пломб Турне: крім Волині, це Лондон в Англії, Гданськ в Польщі і с. Алшотолд в Угорщині. 56 Взагалі ж ці пломби супроводжували один з найбільш якісних видів сукна середньовічних Нідерландів. Перманентне, але не дуже активне використання «сіретського» шляху продовжилося і в наступні сторіччя. На його лінії знайдена англійська пломба 1590-х років. Її вага – 10,6 г, діаметр – 38,15 мм. Вона представляє відому серію знахідок т.зв. гданського типу, з фрагментом надпису: [MON] DIEV EST MON [DROIT], тобто «Мій Бог – це моє право». Скоріше за все, це англійське сукно перевозилося до Гданська і стриглося вже в місті. Ця практика була дуже розповсюдженою, тому що, з одного боку, майстри в німецьких містах були кращі, їх було більше й із-за цього вони були трохи дешевшими. А з іншого боку, якщо щось траплялося з сукном в дорозі, псувався тільки напівтовар, тобто втрати були значно менші. З Гданська сукно вже переправлялося на південь або схід суходолом, тому і ризик був меншим. «Сіретський» шлях використовували і в XVII ст. До цього часу відноситься знахідка голландської пломби. Її вага – 5,5 г, діаметр – 2,0×1,7 см. На завершення відзначимо, що кількісно-якісні характеристики західноєвропейських товарних суконних пломб на території Північної Буковини на сьогоднішній день дозволяють говорити про відсутність на цих територіях великих торгівельних центрів і широкого ринку збуту, але можна стверджувати про перманентне, хоча і порівняно не дуже активне функціонування двох основних шляхів: «сіретського» і «дністровського», які пов’язували землі Західної і Східної Європи.

PE URMELE DEPOZITELOR DE BRONZURI DIN BUCOVINA (REGIUNEA CERNĂUŢI)

BOGDAN PETRU NICULICĂ

(Muzeul Bucovinei, Suceava, România)

VASILE BUDUI

(Universitatea „Ştefan cel Mare”, Suceava, România)

MIKOLA ILKIV

(Universitatea „Jurij Fedkovici”, Cernăuţi, Ucraina)

NICOLAI BODNARIUC

(Şcoala Oprişeni, raionul Hliboca, reg. Cernăuţi, Ucraina)

Unul dintre subiectele de actualitate în cea ce priveşte preistoria Europei îl constituie înţelegerea aprofundată a specificului depozitelor de bronzuri datând de la sfârşitul epocii bronzului şi începutul epocii fierului. Fireşte, caracterul acestor ansambluri de obiecte, dar care, uneori se constituie în depuneri singulare, de un singur obiect, a făcut ca în literatura europeană să existe un număr enorm de contribuţii ştiinţifice. De aceea, un colectiv compus din cercetători din regiunea Cernăuţi, Ucraina, şi din România, judeţul Suceava, au demarat un proiect de investigare a depunerilor de bronzuri de pe teritoriul Bucovinei istorice, acesta constând în repertorierea, identificarea în teren şi cartografierea descoperirilor.

Astfel, în cursul anului 2011 au fost efectuate cercetări de suprafaţă în regiunea Cernăuţi, care sunt rezumate aici.

În primul rând, parcurgerea diferitelor texte ştiinţifice, unele datând de la sfârşitul secolului al XIX-lea, altele după cel de al doilea război mondial, a avut ca rezultat repertorierea unui număr de patru depozite de bronzuri, verificate în teren de către colectivul de cercetare sus menţionat.

Metoda de lucru. Studiul de caz a inclus patru depozite de bronzuri, identificate în literatura de specialitate, repertorierea, cartografierea şi înregistrarea datelor de localizare cu un aparat GPS. S-au utilizat, de asemenea, diferite hărţi austriece, datând din secolul al XIX-lea şi de la începutul secolului XX, alături de Harta Regiunii Cernăuţi (1:250.000), hărţile austriece din anul 1910 (reproiectate în proiecţia Stereo 70) şi imagini satelitare preluate prin Google Maps. Determinările din teren s-au efectuat cu aparatul GPS Garmin eTrex Vista CX. De asemenea, s-au efectuat observaţii privind formele de relief, raporturile dintre locurile în care au fost descoperite depozitele de bronz şi morfologia regiunii. În privinţa cursurilor de apă din vecinătatea acestor depozite am optat pentru clasificarea Horton-Strahler.

Algoritmul propus. Pentru a obţine maximum de informaţii, s-a optat pentru un algoritm de prezentare original, adaptat la necesităţile aferente detalierii unei descoperiri de bronzuri. Fiecare fişă astfel obţinută este însoţită de o schiţă de localizare pe imagine aeriană sau satelitară, căreia îi corespunde un număr.

FIŞA

1. localitatea; toponimul, apartenenţă administrativă; 2. descrierea sumară a descoperirii; depozit de o piesă sau depozit colectiv; număr de piese, alte elemente care interesează; datare; 3. a) coordonatele geografice determinate prin GPS; b) descrierea amplasamentului descoperirii, puncte de reper relevante; 4. a) altitudinea absolută; b) altitudinea relativă; c) expunerea; d) subunitatea de relief din care face parte; e) bazinul hidrografic de care aparţine; f) gradul ierarhic al cursului de apă cel mai apropiat, conform clasificării Horton-Strahler; g) vizibilitate. Ex.: maximă-vârf de deal; 5. condiţiile de descoperire: a) dacă depozitul este colectiv sau un depozit de o singură piesă; b) mediul în care a fost descoperit: mediu acvatic-albia râului, vârf de deal, pantă a unui deal, terasă inferioară sau superioară, zonă de confluenţă; c) elemente conexe: vas de bronz, cenuşă, cutie de piatră, construcţie de piatră, groapă, fântână etc.; 6. bibliografia.

Repertoriul şi aplicarea algoritmului

1. 1. Bordei, Dealul Cosmin, regiunea Cernăuţi, Ucraina; 2. ... Читати далі »