Вхід на сайт

Пошук

Годинник

Крилаті вислови

Календар

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
«  Вересень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930

Міні-чат

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 27

Про Глибоччину

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




П`ятниця, 25.09.2020, 17:13
Вітаю Вас Гість | RSS
Сайт   вчителя   історії   Опришенської   ЗОШ   І-ІІІ   ступенів  Боднарюка   Миколи   Івановича
Головна | Реєстрація | Вхід
Опришенський музей


Опришенський музей Археології та етнографії імені Максиміліана Гакмана

Опришенський музей

археології та етнографії ім. Максиміліана Гакмана

Одним з осередків збереження, вивчення і пропаганди пам’яток матеріальної і духовної культури став і Опришенській музей археології та етнографії  ім. Максиміліана Гакмана, офіційне відкриття якого відбулося 18 грудня 2005 року.  А починалося все ще в далекі 60 – ті роки минулого століття, коли місцевий вчитель історії, ентузіаст Пантелій Білецький, віддано займався улюбленою справою, зібрав матеріали про давню історію села та району, культурну спадщину, створену предками. Щоправда, тоді не вдалося  з різних причин відкрити музей, але він виховав добрих учнів-послідовників, справжніх патріотів «малої батьківщини». 
  
      З 2000-го року розпочалась нова кропітка діяльність по відновленню історичних традицій села і створення музею. Різноманітний археологічний, етнографічний матеріал збирають учні Опришенської ЗОШ, члени новоствореного гуртка Глибоцького ЦТКСЕУМ на базі школи «Юні археологи» разом зі своїм керівником, вчителем історії, краєзнавцем Боднарюком Миколою Івановичем. На протязі трьох років за допомогою громади села було зібрано чималу кількість предметів. Поряд з цим гуртківці розпочали і наукову роботу по виявленню і відтворенню невідомих досі сторінок історії села. На базі школи розпочали проводити шкільні конференції, симпозіуми, зустрічі з видатними людьми села. Про цю роботу інформували громадськість через публікації в районній та обласних газетах. На другому поверсі Опришенського будинку культури в одній кімнаті було відкрито першу музейну експозицію. Так розпочалась музейна діяльність в селі. Ідея створення музею в селі та проведення  щороку святкувань, присвячених Дню села, отримали підтримку місцевої влади та громади в цілому. 
   У 2002 році була створена музейна рада, в яку входило дванадцять осіб, і яка прийняла рішення відкрити музей у вересні 2003 року до 585-ої річниці від першої письмової згадки. За пропозицією Русу Лівія Івановича, музейна рада вирішила присвоїти музею ім’я видатного односельчанина, правника і історика, професора, ректора Чернівецького Національного Університету у (1921 – 1922) рр., автора багатьох монографії з правознавства та історії, Максиміліана Васильовича Гакмана.
      За сприянням сільського голови Поповича Миколи Костянтиновича, літом 2003 року, розпочались роботи по підготовці відкриття музейної кімнати історії села в Будинку культури.
Однієї музейної кімнати виявилось мало для розміщення всього зібраного музейного матеріалу. Розпочались пошуки шляхів розширення тематичних музейних експозицій. Музейна рада та громада села звернулася з проханням про допомогу до місцевої влади 16 вересня 2005 р. Опришенська сільська рада за рішенням № 17 виділила для музею другий поверх старого приміщення колишньої школи, будівлі кінця ХІХ, століття, яка довгий час слугувала як хата сільського священика, де народився і виріс Максиміліан Гакман. Пізніше будівлю перетворили на сільський клуб та контору колгоспу, а з 1967року відкрили класні приміщення для школи. За три місяці при допомозі учнів, батьків та районної державної адміністрації був проведений частковий ремонт приміщень та оформлення чотирьох  тематичних експозиції, які відображали історію села від перших людських поселень і до сьогодення. 
  
       В музеї зберігаються багато експонатів з палеоліту до сьогодення, які знайдені гуртківцями під час археологічних експедицій. Відвідувачі можуть ознайомитись з секціями  "Археологія”, де представлена одна з найбагатших колекції речей з палеоліту (додаток 3), Трипільської культури та археологічних пам’яток середньовіччя. В цій секції представлено декілька унікальних експонатів Трипільської пластики та залізні вироби  з середньовіччя. Розкопки підтвердили, що на території села були трипільські поселення – гіганти, що займали до десяти гектарів. Знайдені й уламки від горщиків (додаток 4, 5), серпів  (додаток 6, 7), наконечники списів. Цікавим є ніж з кременю, на якому помітні білі лінії. Виявляється – це кремній, який потрапив сюди аж з Волині. 
   У 2003 році юні археологи відкрили поселення залізного віку – ІХ – VIII століття до н.е. Предмети цієї епохи дають нам уявлення про початкове існування знахідок та середовище їх функціонування. Унікальним експонатом в музеї є і залізна стріла від лука VII століття н.е.
   У  1999 році на території села мешканець Георгій Безушко виявив монету часів молдовського господаря Богдана – ІІІ (1504 - 1517). Таких монет в області поки що більше не виявлено. У 2008 році нумізматична колекція музею поповнювалась ще завдяки місцевому любителю-краєзнавцю Безушко Георгію новими рідкісними турецькими, угорськими та польськими середньовічними монетами початку та другої половини ХVI ст. (додатки 9, 10, 11, 12). Серед цінних знахідок в музеї є і срібний перстень ХVI ст., срібні ґудзики та інші важливі речі з середньовічного часу.
   Увагу відвідувачів привертає і середньовічна зброя, яка знайдена на території села, стріли, списи, ядра  ХVIІ ст., мортира ХVIІІ ст. В музеї широко представлена історико-культурна спадщина села, району. Це все є невід’ємною частиною історії Буковини. В експозиційних залах відвідувачі можуть побачити різноманітний цікавий матеріал і декілька десятків експонатів, які є унікальними. Наприклад, в Археологічній залі зберігається Молдавська срібна монета Богдана ІІІ (1504-1517 рр.), залізна стріла VІІ ст. н.е.,зооморфні та антроморфні глиняні статуетки трипільської культури ІV-ІІ тис. до н.е., бронзові кільця, списи, рештки керамічного посуду різних культур. 

У Чернівцях презентували сільський музей

 

В одній із просторих зал Чернівецького обласного краєзнавчого музею у вівторок, 24 березня, і справді, як кажуть, яблуку ніде було впасти. Тут того дня відбулась, на думку багатьох присутніх, зокрема учасників обласного семінару фахівців і активістів музейної та краєзначої роботи, неординарна подія — презентація експозиції Опришенського музею археології та краєзнавства імені Максиміліана Гакмана. Цей заклад, як зазначив у своєму вступному слові його директор — Микола Боднарюк, цими днями відзначає десятиріччя від дня створення. Микола Іванович також щиро подякував своєму вчителю історії Пентелею Білецькому, який благословив його на добру справу, сільському голові Миколі Поповичу, колишньому голові Глибоцької райдержадміністрації, нині депутату райради Петру Панчуку за всебічну підтримку і допомогу у відкритті музею. До речі, всі вони теж взяли участь у презентації.

За доброю традицією, що притаманна Опришенам, не обійшлося у Чернівцях не тільки щирими вітальними словами, а й гарними румунськими народними піснями, котрі майстерно виконала учениця 11 класу сільської школи Христина Величко. Відтак, такі ж учні розпочали знайомство присутніх із широкою експозицією, на якій представлено археологічні знахідки, нумізматику, предмети побутового вжитку, цілий ряд яких є унікальними, з багатої колекції в самих Опришенах.

Насамкінець треба добре слово сказати ще раз і на адресу самого Миколи Боднарюка — великого ентузіаста, радше справжнього фаната музейної і краєзнавчої справи, без зусиль якого разом зі своїми вихованцями, а він ще й учитель історії та директор школи, музей в Опришенах не набув би такого широковідомого і шанованого закладу на громадських засадах не лише на Глибоччині, а й на Буковині.

 

Анотація власного досвіду роботи у сфері позашкільної  освіти вчителя історії, Опришенської ЗОШ керівника гуртка «Юні археологи» та «Юні музеєзнавці»

Глибоцького центру туризму і краєзнавства

Боднарюка  Миколи  Івановича

 

Любов до історії рідного краю, пошана до звичаїв та традиції наших предків визначили мій професійний вибір. Я закінчив історичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. За роки навчання я усвідомив, що археологія – надзвичайно цікава наука, вона відкриває нам таємниці, які приховані від нас тисячолітніми білими плямами. Таке розуміння не було випадковим, адже я ще з дитинства колекціонував монети і паперові банкноти та знаходив випадково у рідному селі цікаві археологічні пам`ятки. У 2000 році я розпочав свою педагогічну діяльність у рідному селі Опришени, бо мав бажання і потребу власне захоплення та отримані знання передати учнівській молоді.

За короткий час мені вдалося долучити до краєзнавчої роботи багатьох учнів, які з ентузіазмом захопились вивченням історії рідного краю, колекціонуванням монет тощо. Діти також збирали старожитності, предмети побуту,знаряддя праці, автентичні вишиті виробі. Ці колекції поповнювались і ми разом з учнями почали створювати каталоги реєстрації знайдених речей, детальний їх опис.

З метою ознайомлення широкого загалу із цікавими артефактами та їх значенням для виховання підростаючого покоління, я окреслив наступні завдання:

  • організувати роботу археологічного гуртка;
  • відкрити археологічно – етнографічний музей в селі;
  • популяризація історичної спадщини села широкому загалу;
  • формування соціально – культурної свідомості учнів через призму виховання любові до історії села та рідного краю.

У вересні 2001 року я створив перший археологічний гурток на громадських засадах у Глибоцькому районі. Результати роботи гуртка не забарилися. Уже в січні 2002 року на районному форумі юних краєзнавців «До оберегів відродження» вихованка Безушко Олександра виступила з пошуково-дослідницькою роботою «Історичне минуле села Опришени» і посіла І місце. На обласному форумі юних краєзнавців у секції «Археологія рідного краю» вона стала призером. Вперше Глибоцький район на краєзнавчих масових заходах почав представляти дослідження на археологічну тематику.

Копітка та наполеглива робота, величезна зацікавленість вихованців почала давати результати, які не залишились без належної уваги з боку керівництва Глибоцького центру туризму. З лютого 2002 року розпочав свою роботу гурток Глибоцького центру туризму та краєзнавства на базі Опришенської ЗОШ.

Гурток послідовно і плідно проводив пошуково-дослідницьку роботу з археологічного, етнографічого та історичного краєзнавства. Як наслідок, моя вихованка Безушко Олександра, яка займалась у гуртку з 7 – го класу, п’ять років поспіль ставала переможцем обласного форуму юних краєзнавців «До оберегів відродження» у секції «Археологія рідного краю». Цю роботу продовжили вихованці Безушко Ілля, Ісопеску Андрій, Гажилюк Іван, Сенюк Ілля, Безушко Діана, Безушко Ауріка, Павленко Аліна, Попович Марія – Аліна та інші.

Ідея популяризації історії рідного села, яке в письмових джерелах згадується з 1418 року, не залишило байдужими учнів. 17 березня 2002 року вихованці гуртка підготували та провели в Опришенській ЗОШ першу шкільну конференцію, присвячену 584-ій річниці першої писемної згадки про село. На конференцію були запрошенні керівники села, відомі діячі – уродженці села, вчителі школи, учні та їх батьки.

Гуртківці виступили з цікавими пошуково-дослідницькими роботами з історії села, висвітлили факти, які ще досі не були відомі широкому загалу. У приміщенні школи була організована виставка археологічних, нумізматичних та етнографічних матеріалів, зібраних вихованцями за порівняно короткий час під час краєзнавчих експедицій на теренах села і його околиць. Роботи учнів були опубліковані в обласній румуномовній газеті «Молодь».

З цього заходу розпочалось щорічне святкування дня села. Та головною метою залишалося відкриття музею, для якого бракувало приміщення в школі.

У березні 2003 року була створена музейна рада, до якої увійшли дванадцять осіб. Вона вирішила відкрити музей у вересні 2003 року до 585-ої річниці від першої писемної згадки села Опришени. За пропозицією члена музейної ради Русу Лівія Івановича,  музею присвоїли ім’я видатного односельчанина, правника та історика, професора, ректора Чернівецького університету (1921 – 1922 р.р.), автора багатьох монографій з правознавства та історії, Максиміліана Васильовича Гакмана.

За короткий час вдалося оформити і відкрити 21вересня 2003 року першу музейну експозицію, основою якої стали археологічні матеріали, знайдені вихованцями гуртка на території села.

Однієї музейної кімнати виявилось замало для розміщення всього зібраного матеріалу. Розпочались пошуки шляхів розширення тематичних музейних експозицій. Музейна рада та громада села звернулася з проханням про допомогу до місцевої влади. 16 вересня 2005 року Опришенська сільська рада за рішенням № 17 виділила для музею другий поверх старого приміщення колишньої школи. Це будівля кінця ХІХ століття, де народився і виріс Максиміліан Гакман. Упродовж  трьох місяців за допомогою учнів, батьків, за сприяння районної державної адміністрації був проведений ремонт приміщень та оформлені чотири тематичні експозиції, які відображали історію села від перших людських поселень і до сьогодення.

З метою підготовки учнів до роботи в музеї було вирішено відкрити гурток «Юні музеєзнавці», але залишити у програмі гуртка блок з археологічного краєзнавства. Методи музейної педагогіки у роботі з вихованцями дали можливість забезпечити передачу учням культурного досвіду на основі міждисциплінарного й поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музейного середовища.

Переконавшись, що учням більш до вподоби практичні заняття, я став ширше використовувати музейний потенціал під час проведення гурткових занять. Одночасно я проводив заняття і подальшу роботу над створенням музею, безпосередньо на практиці оволодіваючи музейною справою. Учні навчались сприймати музейну інформацію, орієнтуватися в музейному середовищі, розуміти мову музейної експозиції. Це дало можливість готувати з числа вихованців ерудованих екскурсоводів, які проводять тематичні екскурсії для учнів та дорослих з розумінням специфіки поданої інформації для екскурсантів. Засобом музейної педагогіки я знайомлю учнів з культурною спадщиною та історичним минулим рідного краю, тим самим прищеплюючи їм любов до звичаїв та традицій, спонукаючи дітей до відтворення власних можливостей у творчій діяльності. Безпосереднє спілкування із знайденими та описаними музейними експонатами підвищує гостроту емоційних почуттів та оціночних суджень гуртківців. Проведення роботи в напряму музейної педагогіки формує в людині особистісне емоційне ставлення до тих чи інших історичних фактів, дає практичні навички виявлення та збереження цінних артефактів. Закарбовує у свідомості дитини основний сенс існування музею – служіння людям, надаючи можливість символічного доступу в простір культури та минулого краю.

У своїй роботі я завжди наголошував вихованцям на важливості та необхідності отримання вищої історичної, географічної, юридичної освіти. У 2005 році перші випускники гуртка стали студентами факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича. У 2006 році до ВУЗу вступили ще двоє вихованців, а у 2007 році – семеро. Зараз вже 12 моїх вихованців здобули вищу освіту. Кожен з них не забуває про музей і постійно надають посильну допомогу.

Одним з напрямків роботи творчого об`єднання «Юні музеєзнавці» є популяризація краєзнавчої роботи та музейної справи. Я постійно висвітлюю роботу гуртка у засобах масової інформації району та області, заохочую до цього також своїх вихованців. Разом ми виступаємо в передачах на обласному телебаченні.

У 2005 році на базі краєзнавчого гуртка Опришенської ЗОШ І-ІІІ ст. була відкрита кафедра археології, історії та краєзнавства від Чернівецького національного університету. Співпраця з університетом дає можливість вихованцям ще з шкільних років ознайомитись з особливостями навчання у вищих навчальних закладах.

Щорічно групи вихованців є учасниками експедицій, які проводить Буковинський центр археологічних досліджень Чернівецького національного університету. Ми брали участь у розкопках на території Хотинської фортеці, сіл Зелена Липа та Лужани в Чернівецькій області. Наукові праці про цінні археологічні знахідки, зроблені на теренах рідного села, району, області, я публікував у наукових збірниках кафедри античної, середньовічної історії та етнології ЧНУ.

Науково-дослідницька діяльність вихованців стала важливим напрямком роботи гуртка.

 

Мої вихованці брали участь у І та ІІ Всеукраїнських конференціях юних археологів «Матеріальна культура давніх народів України», що проводились головним управлінням освіти і науки Київської міської державної адміністрації.

З 2006 року музей розпочав співпрацю з навчальними закладами Ботошанського повіту Румунії та із Сучавським повітовим музеєм, Кишинівським музеєм археології та етнографії Академії наук Молдови в галузі екології та збереження народних традицій. У рамках транскордонного співробітництва для вихованців Центру були організовані екскурсійні поїздки до Румунії, де вони ознайомились з музеями Сучавського та Ботошанського повітів.

За перші десять років роботи гуртка учні зробили чимало важливих знахідок, які поповнили музейні колекції. Відкрито і досліджено сім археологічних поселень у межах села Опришени. Учні знайшли одинадцять

 

зооморфних та антропоморфних статуеток трипільської культури та десятки інших речей даної культури: сокири та булаву бронзового часу, уламки керамічного посуду залізного часу, керамічний інвентар культури  карпатських курганів. Десятки цікавих середньовічних монет, серед яких дві монети Молдовського господаря Богдана – ІІІ (1504 - 1517). Це є перші знахідки такого типу на Буковині. Ще вихованцями знайдені дві турецькі монети, угорські та польські ХVІ століття, перстні, печатки, середньовічна зброя та інші артефакти.

Музей при школі став справжнім науково-дослідницьким центром, де проводяться заняття з учнями, зустрічі з науковцями, симпозіуми, конференції, виховні заходи тощо. Рідкісні музейні предмети досліджувались науковцями факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича. Постійні нові знахідки вихованців мають важливе історичне, наукове, інформаційне значення.

Наприклад, нумізматичні пам’ятки із с. Опришени свідчать, що окремі монети господаря Богдана – ІІІ, а також турецькі, польські та угорські проникали на місцевий ринок. Рідкісні турецькі і молдовські монети, які знайдені в с. Опришени, відкривають нову сторінку у вивченні грошового господарства та грошового обігу на Буковині в

XVI столітті, вони є підтверджувальним матеріальним  джерелом різних  письмових пам’яток середньовіччя.

Відкриття нових поселень І тисячоліття до н.е. доводять, що село заселялось і в період залізного віку.

Археологічні знахідки з села Опришени дозволяють отримати якісно нову інформацію про різний археологічний інвентар. Археологічний матеріал, зібраний вихованцями, дає змогу привідкрити нові сторінки в історії села Опришени, дізнатися більше про далеке минуле рідного села та сприяє кращому засвоєнню учнями історичних знань.

Під час роботи з гуртківцями я використовую різноманітні форми занять: на засвоєння нових знань; формування навичок і вмінь; застосування навичок і вмінь; перевірки знань, навичок і вмінь; узагальнення і систематизації знань. На кожному занятті я використовую елементи практичних завдань. З метою якісного засвоєння учнями різноманітної необхідної інформації я використовую технічні засоби: демонструю роботи вихованців попередніх років, відеоматеріали та слайди літніх археологічних практик тощо. Заняття з вихованцями проводжу також в кабінеті інформатики, використовуючи Інтернет-ресурс, де учні можуть познайомитись у віртуальному вимірі з різноманітними музеями світу.

Практичні заняття, польові археологічні дослідження, збір матеріалів для фондів музею, екскурсії стежками рідного краю з учнями ми проводимо переважно восени та навесні. У канікулярний період наш гурток є постійним учасником виїзних занять на базі Буковинського центру археологічних досліджень та зоологічного музею Чернівецького національного університету, Чернівецького краєзнавчого музею.

На майбутнє я та мої вихованці визначили наступні завдання:

  • продовжити пошуково–збиральницьку та науково–дослідницьку роботу з виявлення та популяризації нових археологічних пам’яток та етнографічних колекцій рідного краю;
  • видати альманах учнівських науково-дослідницьких робіт з історичного, археологічного та етнографічного краєзнавства, музеєзнавства;
  • відремонтувати перший поверх музею та розширити музейні експозиції;
  • відкрити при музеї бібліотеку науково – популярної літератури;
  • створити разом з вихованцями Центру туризму громадську організацію з охорони історичних пам’яток Глибоцького району.

Важливим напрямком діяльності творчого об`єднання «Юні музеєзнавці» є пошукова, збиральницька, дослідницька робота з етнографічного краєзнавства. Це відповідає профілю нашого музею, бо тут зібрані численні старожитності, які дають уявлення про побут наших краян, знаряддя праці, інтер`єрне оздоблення житла, ткані та вишиті вироби.

На основі зібраних етнографічних колекцій, предметів вихованці гуртка пишуть тексти екскурсій, науково-дослідницькі роботи, проводять масові заходи, свята, зустрічі в школі. Приміром, на високому рівні за останні роки пройшли на базі музею такі тематичні етнографічні свята: «Опришенський костюм вишиваний», «Верхній чоловічий і жіночий одяг», «Використання вишитих і тканих рушників у звичаях і обрядах», «Краса витканих килимів опришенських майстринь», «Інтер`єрне оздоблення в світлицях традиційного народного житла» та ін.

Педагогічна цінність цих заходів полягає в тому, що вони сприяють усвідомленню в учнів етнічної спільності, духовної єдності поколінь, виховують ціннісне, емоційно забарвлене ставлення до культурної спадщини свого народу.

У процесі роботи з учнями намагаюся завжди налагоджувати добрі стосунки з їхніми батьками. Ми знаходимо часто спільні точки зору, позиції щодо виховання дітей, узгоджуємо з ними різні питання напередодні багатоденних археологічних експедицій. Завжди запрошуємо їх на масові заходи, урочистості, які відбуваються в шкільному музеї. Така співпраця дає позитивні результати. Батьки задоволені, що їх діти не марнують даремно час на дозвіллі та на канікулах, а займаються цікавою справою.

Вважаю, що разом з вихованцями нам вдалося інтегрувати музейну справу в навчально-виховний процес. Система роботи гуртка в позашкільному просторі робить музей дієвою силою, бо музейні предмети, експозиції впливають на інтелект учнівської молоді,

на їх емоції і почуття та мають історичне, наукове,

художнє, сематичне, пізнавальне і виховне значення.

На теоретичних і практичних заняттях гуртка, під час проведення екскурсій, експедицій, масових заходів відбувається й реалізація завдань музейної педагогіки, суть якої полягає у становленні особистості дитини, розвитку її соціальної зрілості та виховання національно-патріотичних цінностей.

У ході ознайомлення гуртківців з музейною справою, завданнями шкільного музею, в процесі оформлення експозицій, вивчення і дослідження пам`яток минулого, мої вихованці оволодівають практичними навичками, уміннями, знаннями наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації, усвідомлюють свою значимість та причетність до історії та сьогодення.

Анотація

Тема досвіду: Використання потенціалу музейної педагогіки для формування ключових життєвих комптентностей вихованців.

 

Мета: Розкрити професійну майстерність керівника творчого об’єднання «Юні музеєзнавці», його особистісні риси характеру, які позитивно впливають на результативність роботи.

Проаналізувати технологію використання потенціалу музейної педагогіки у формуванні в учнів пізнавальної та інтелектуальної активності, комплексного просторового уявлення про минуле рідного краю і виховання в них національно-патріотичних цінностей.

 

Актуальність досвіду, його науково-методичне та практичне значення: на даному етапі є суспільна потреба впроваджувати в освітньо - виховний простір позашкілля форми і цінності музеєзнавства, які в поєднанні з передовими педагогічними методами визначають модель становлення особистості. Саме в роботі гуртка на базі шкільного музею створюються сприятливі можливості для використання потенціалу культурно-історичної спадщини у навчально-виховному процесі та соціалізації особистості.

Науково-методичне значення досвіду полягає в дослідженні проблеми музейної педагогіки на прикладі роботи керівника творчого об’єднання та обґрунтуванні засобів оптимізації цілей, змісту, форми і методів щодо формування в учнівської молоді позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, набуття соціального досвіду та ключових життєвих компетентностей.

Практичне значення досвіду полягає в упровадженні в педагогічну практику позашкілля нових організаційно-педагогічних технологій щодо вдосконалення роботи творчих об’єднань шляхом супроводу професійної діяльності керівника.

 

Тип досвіду:  - комбінаторний, що об’єднує раціоналізаторську та інноваційну творчу діяльність керівника творчого об’єднання.

 

Нормативно – правова база:  Закони України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про музей та музейну справу» та «Про охорону культурної спадщини», Положення про музей при навчальному закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України

Закон України «Про охорону археологічної спадщини», Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1/9-604 від 28 серпня 2012 року «Про методичні рекомендації з питань позашкільної освіти».

 

 

Теоретико – методологічна основа: праці Вайдахера Ф, Гайди Л.А., Сущенко Т.П., Стешук В., Малюги В., Бакуненко М., Махно О., Хоменко В., Ганнусенко Н.І., Омельченко Ю.А., Прокопчука В.С., Тронька П.Т., просвітницький проект «Школа музейної медагогіки Педагогічного музею Національної академії педагогічних наук»,

 

Організаційно – технологічні особливості  досвіду полягають у впровадженні в діяльність творчого об’єднання компетентнісного підходу, співпраця педагога та вихованців, партнерство на заняттях для створення ситуації успіху, виховання лідерських якостей гуртківців; забезпечення соціально-психологічного супроводу навчально-виховної роботи. Особливістю роботи керівника гуртка є активне долучення вихованців до пошукової і збиральницької роботи, оформлення музейних експозицій, їх вивчення і дослідження, презентація науково-дослідницьких робіт на районних, обласних та Всеукраїнських краєзнавчих форумах, конференціях, конкурсах.

 

Період накопичення досвіду: 2006 – 2012 роки.

Форми узагальнення та поширення досвіду. Матеріали педагогічного досвіду Боднарюка М.І. можуть бут використані у практиці роботи профільних позашкільних навальних закладів та в процесі підвищення кваліфікації керівників краєзнавчих гуртків в Інституті післядипломної педагогічної освіти Ченівецької області.

У Глибоцькому ЦТКСЕУМ педагог неодноразово виступає на педрадах, засіданнях «Школи педагогічної майстерності», ділиться своїм досвідом та здобутками, допомагає молодим керівникам гуртків якісно і ефективно організовувати в творчих об’єднаннях навчально-виховний процес.

Педагогічні ідеї своєї діяльності керівник гуртка також презентує на районних, обласних та Всеукраїнських семінарах, конференціях, які проходять на базі Глибоцького ЦТКСЕУМ та в Опришенському шкільному музеї.

А буклет «Завітайте в храм людської пам’яті» запрошує всіх небайдужих доторкнутися душею і серцем до історико – культурної спадщини в музеї.

У Боднарюка М.І. є численні публікації в наукових збірниках, газетах та журналах України і Румунії.

 


Copyright MyCorp © 2020