Вхід на сайт

Пошук

Годинник

Крилаті вислови

Календар

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
«  Лютий 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
29

Міні-чат

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 27

Про Глибоччину

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




Понеділок, 01.03.2021, 10:11
Вітаю Вас Гість | RSS
Сайт   вчителя   історії   Опришенської   ЗОШ   І-ІІІ   ступенів  Боднарюка   Миколи   Івановича
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » 2016 » Лютий » 15 » Сфрагістичні знахідки на городищі Зелена Липа
20:03
Сфрагістичні знахідки на городищі Зелена Липа

 

Про перебування тут професійного військового контингенту говорять і знахідки остеологічних матеріалів, а саме понад тисячу екземплярів тваринних кісток (візуально, це кістки великої та малої рогатої худоби, свиней та диких тварин) та рибних кісток і луски. Така кількість знахідок кісток може пов’язуватися, або із централізованим постачанням тварин і риби гарнізону, чи з утримуванням його за рахунок натуральних податків із місцевого населення.

Стосовно проживання на городищі професійних воїнів говорять і матеріали про їх дозвілля. Це знахідки 14 гральних кубиків та рогових заготівок для їх виготовлення. Очевидна, гра в кості була найпоширенішою формою відпочинку контингенту гарнізону.

На пам’ятці виявлено невелику кількість прикрас, до яких відносяться бронзовий гудзик, бронзові кільця й браслет та натільний свинцевий хрестик, та предметів побуту і знарядь праці, що ще раз засвідчує специфічність життя і занять воїнів гарнізону.

При розкопках пам’ятки знайдено 11 монет, які дозволяють визначити час існування та загибелі городища. Виявлені монети представлені 5 празькими обрізаними грошами (діаметр 2,6–2,5 см, вага 1,2–2,5 г) відкарбованими при королях Яні І Люксембурзькому (1310–1346) (4 примірники), Карлі І (1346–1378) (1 примірник), двома мідними і двома срібними наслідуванням монет Золотої Орди (найвірогідніше срібні номінали є наслідуваннями київського князя Володимира Ольгердовича (1362-1394) золотоординським монетам хана Джанібека (1351-1353), срібним денарієм м. Аквілея, карбованим при Бернтранді (1334–1350) та срібним угорським денарієм Людовіка І (1342–1382 рр.). В цілому всі нумізматичні знахідки вкладаються в хронологічний діапазон 60–70-х рр. XIV ст. Цим часом, очевидно, й слід датувати період існування та загибелі городища.

Підтверджують подібне датування також віднайдені під час розкопок сфрагістичні пам’ятки: масивна печатка-матриця та свинцева торгівельна пломба. Перша із них була знайдена поблизу великого дерев’яного будинку, де, очевидно, перебувала резиденція військової адміністрації залоги, а друга – в підніжжі городища на території поселення. Щодо останньої із цих знахідок, то вона належить до числа поширених на теренах цілої середньовічної Європи торгівельних пломб, якими опечатували різноманітні товари, що йшли на експорт[1]. Крім всього іншого, знахідка торгівельної пломби на городищі дає підстави зробити висновок про його прикордонне розташування, адже пломби подібного типу знімалися з товарів саме під час проходження прикордонної митниці, з чим зокрема пов’язана наявність величезної кількості подібних пломб поблизу Дорогичина, що був одним з головних прикордонних міст Русі на західному напрямі[2]. Разом з тим, одиничність знахідки, має вказувати на те, що прикордонне розташування городища в с. Зелена Липа тривало недовго – вірогідно декілька років перед загибеллю поселення.

Наявні на пломбі (діаметр якої становить 1,31 мм, товщина 0,51 мм, вага – 2,9 г) зображення дозволяють встановити, як її походження так і приблизний час виготовлення. На одній з її сторін зображена вежа з чотирма зубцями та прочиненими воротами, на іншій – геральдична лілія в колі в оточенні затертого напису, з якого видно декілька маюскульних літер. Наявність на пломбі фігури лілії дозволяє прив’язати знахідку до часів правління угорського короля (1342–1382) Людовика І Анжуйського, за якого військово-політична та економічна експансія Корони св. Стефана сягнула берегів Дністра[3]. У 1354 р. угорські війська здійснили похід у степи, наслідком якого стало підпорядкування владі короля Людовика країни Прославії (майбутньої Брацлавської землі)[4]. Вірогідно, що саме у цей час городище в с. Зелена Липа на деякий час могло стати прикордонним пунктом угорських володінь (центром угорської Прославії очевидно стала заснована на лівобережжі Дністра фортеця Нестервар, тобто – Дністровий замок).

 

висла_печать

 

торгівельна пломба з городища в с. Зелена Липа

 

Прославія перебувала у політичній орбіті Угорського Корони вірогідно до зламу 50-х – 60-х рр. XIV ст. Принаймні, вже в часі Синьоводської битви 1362 р. за ці терени змагалися Литовсько-Руська держава і татарські правителі Хаджибей, Кутлу-Буга і Димитрій, в той час як Угорське королівство було виключене з цієї боротьби. Кінець угорського контролю над Прославією на нашу думку варто пов’язати власне з утворенням у цей час незалежного (і до того ж ворожого щодо Угорщини) Молдавського господарства, територія якого відрізала Прославію від земель Корони св. Стефана. Колишні угорські володіння за Карпатами, таким чином, виявилися поділеними між Великим князівством Литовським і Руським та новоутвореною Русо-Влахією, кордон між якими відтоді проходив уздовж Дністра. Городище в с. Зелена Липа, розташоване над правим берегом середньої течії Дністра, таким чином мало стати одним з північних форпостів держави воєводи Богдана.

Наскільки важливим у цей період було стратегічне значення цієї фортеці для Молдавського господарства свідчить знахідка печатки-матриці, яка, відповідно до наявних на ній зображення та легенди, атрибутується, як належна воєводі Богдану. Печатка, робоча частина якої має круглу форму (розміром 24 мм), містить у своєму полі зображення п’ятипелюсткової троянди з крапкою в середині. Малюнок зроблено дещо схематично. Так, приміром, пелюстки позначені лише лініями, які відокремлюють їх одну від одної, та зовнішнім колом без помітних заоруглень зовнішніх країв пелюсток.

 

печатка воєводи Богдана І-до реставрації

матриця печатки воєводи Богдана І з городища в с. Зелена Липа

 

Легенду виконано латинським маюскулом середини XIV ст. Окремі літери, через пошкодження матриці, прочитуються лише гіпотетично, але в цілому стан збереження печатки дозволяє відчитати напис: + S * [BOH]DANI * WЄWOD : (тобто – печатка Богдана воєводи). Легенда починається з розділового хрестика, а закінчується двокрапкою. Слова відокремлені одне від одного розетками. Напис оточено з обох боків крапковими обідками. Варто відзначити, що латиномовні легенди характерні для молдавських печаток (як господарських, так і боярських) саме другої половини XIV ст.

 

6   13   15

 

печатки пана Станiслава Ротомпана Єловського 1387 р.

печатка пана Iвана Петровича Стравича 1393 р.

печатка пана Бирли Хорловського 1387 р.

 

Зокрема, латинським маюскулом було виконано напис на печатці воєводи і господаря молдавського (1374–1391) Петра І Мушата від 1387 р.[5] Так само, як і на печатках русо-влахійських панів радних Станіслава Ротомпана Єловського від 1387[6] і 1395 рр.[7], Івана Петровича Стравича від 1393 р.[8], Бирли Хорловського від 1387 р.[9], Романа Сіретського від 1395 р.[10], сучавського дворника (1401–1424) Івана пана від Тулови від 1407 р.[11] (матрицю печатки було виготовлено в кінці XIV ст.). Мінускульним шрифтом виконано напис на печатці Драгоша витязя пана від Німця від 1391 р.[12]

 

27   95   21

 

печатка пана Романа Сiретського 1395 р.

печатка Iвана пана вiд Тулови 1407 р.

печатка Драгоша витязя пана вiд Нiмця 1393 р.

 

Матрицю печатки воєводи Богдана І було виготовлено зі свинцево-олов’яного сплаву. Вона має невелику ручку, спаяну з робочою частиною, у вигляді півкола з круглим отвором, в який мав продіватися шнур. Подібного роду утримуючі частини характерні саме для матриць XIV ст. Загальна висота матриці – 14 мм. Її вага – 12,6 г. Печатка має значні пошкодження, що свідчить про її втрату в екстремальних умовах та подальше тривале перебування в землі.

Знахідка воєводської печатки на городищі, дозволяє зробити кілька висновків та вірогідних припущень. У першу чергу, можна констатувати, що вперше опанування Молдавським господарством правобережжя середнього Дністра відбулося в часи воєводи Богдана. Перебування останнього в обложеній фортеці, на що вказує вірогідна втрата воєводської печатки саме під час облоги та взяття фортеці, свідчить про велике значення, яке надавав Богдан І цьому наддністрянському замку. Не виключено, що тут могла знаходитися одна з резиденцій воєводи, про що також промовляє, підтверджена археологічно, наявність значного рицарського контингенту серед захисників фортеці, які могли належати до складу воєводської дружини.

Лишається невідомим, коли саме було здобуто фортецю над Дністром, і хто саме виступав супротивником засновника Молдавської держави. Вірогідними є два варіанти можливого розвитку подій. Здобуття фортеці могло статися на зламі 50-х – 60-х рр. XIV ст., коли між воєводою Богданом з одного боку та Угорським королівством і його союзниками (Драгошидами) з іншого розпочалося військове протистояння. Опанування Богданом І території між Карпатами та середньою течією Дністра мало відокремити від Угорщини залежну від неї Прославію, разом з військовими контингентами, що перебували у тамтешніх опорних пунктах (таких як Нестервар). Цілком вірогідно, що угорські військові контингенти Прославії могли атакувати фортецю над Дністром, яка першою стояла на шляху сполучення Прославії з Угорським королівством.

З іншого боку, нам достеменно невідомі обставини і точна дата смерті (можливо – загибелі) воєводи Богдана, яка мала статися у проміжок часу між 1365 і 1368 рр. Не виключено, що воєвода прийняв смерть саме на городищі в с. Зелена Липа разом з іншими оборонцями фортеці. Втрата матриці, конструкція якої вказує на те, що її носив на шиї власник печатки, у фортеці яка була здобута приступом, а по тому цілком знищена, робить вірогідним припущення про одночасну загибель і самого власника. Знайдені на городищі монети також промовляють за більшу вірогідність датування подій, що були пов’язані з загибеллю фортеці, серединою 60-х рр. XIV ст.

Знайдена під час розкопок городища в с. Зелена Липа печатка воєводи Богдана І є унікальним джерелом, що дозволяє пролити світло на початкові етапи розвитку русо-влахійської геральдики та сфрагістики. Пам’ятка, що належала засновнику Молдавського господарства є практично сучасною самому виникненню цього державного організму. Вона остаточно знімає питання, щодо змісту найдавнішого державно-династичного герба Русо-Влахії, та водночас підтверджує вірогідні припущення, що робилися в дотеперішній історіографії, про наявність в гербі воєводи Богдана зображення троянди. Разом з тим, місце знахідки матриці дає можливість внести певні уточнення в політичну історію регіону. Цілком вірогідним видається включення правобережжя середньої течії Дністра до складу Молдавії вже за часів правління Богдана І, тобто у першій половині 60-х рр. XIV ст. Замок над Дністром перетворився у цей час на північний форпост новоутвореної держави і невдовзі прийняв на себе удар її ворогів (найвірогідніше військових контингентів Угорського королівства та його союзників). Загибель у цей час фортеці, а також втрата воєводської печатки, дозволяє зробити попереднє припущення, що саме у замку над берегами прийняв свій останній бій перший воєвода Молдавського господарства Богдан. Проте із смертю воєводи зображення геральдичної троянди не зникло, воно міцно увійшло до символіки Молдавського князівства і асоціювалося із північними територіями князівства (сучасна Буковина).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[1] Алфьоров О. Пломби дорогичинського типу: методологічні рекомендації до опису та каталогізації // Сфрагістичний щорічник. – Випуск І. – К., 2011. – С. 191–192.

[2] Болсуновский К. Дорогичинские пломбы найденные на берегах Западного Буга. – Часть І. – К., 1894. – 168 с.; Ершевский Б. Дрогичинские пломбы. Классификация, типология, хронология // Вспомогательные исторические дисциплины. – Том XVIІ. – Л., 1985. – С. 36–57; Hans-Maikowa E. Plomby drohiczyńskie ze Zbiorόw muzeum Archeologicznego i etnograficznego w Łodzi // Prace i materiały muzeum archeologicznego i etnograficznego w Łodzi. Seria Numizmatyczna i konserwatorska. – Warszawa–Łόdź, 1989. – № 8. – S. 49–67; Перхавко В. Распространение пломб дрогичинского типа // Древнейшие государства Восточной Европы. – М., 1994. – С. 15–24. 

[3] Дашкевич Я. Угорська експансія на золотоординське Поділля. – С. 32–65; Черкас Б. Похід хана Джанібека на Правобережну Україну 1352 р. // Україна в Центрально-Східній Європі. – Випуск ІХ–Х. – К., 2010. – С. 17–22. 

[4] Дашкевич Я. Степові держави на Поділлі та в Західному Причорномор’ї як проблема історії України XIV ст. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Випуск Х. – 2006. – С. 113–114. 

[5] Уляницкий В. Материалы для истории взаимных отношений России, Польши, Молдавии, Валахии и Турции в XIV–XV вв. – М., 1887. – С. 2, n. 1; Iliesçu O. Îndreptări şi întregiri. – P. 232, tabl. 3, il. 1; Şimanschi L. Cele mai vechi sigilii domneşti şi boiereşti. – P. 154, il. 1. 

[6] Şimanschi L. Cele mai vechi sigilii domneşti şi boiereşti. – P. 156, il. 13.

[7]Şimanschi L. Cele mai vechi sigilii domneşti şi boiereşti. – P. 156, il. 14.

[8]  Archiwum książąt Lubartowiczόw Sanguszkόw w Sławucie. – Tom I. – Lwόw, 1887. – S. 21, n. 21; Şimanschi L. Cele mai vechi sigilii domneşti şi boiereşti. – P. 156, il. 16.

[9]  Şimanschi L. Cele mai vechi sigilii domneşti şi boiereşti. – P. 155, il. 12.

[10]  Şimanschi L. Cele mai vechi sigilii domneşti şi boiereşti. P. 156, il. 20.

[11]  Bogdan I. Album paléographique moldave. – Bucureşti–Paris, 1926. – n. 86; Cernovodeanu D. Ştiinţa şi arta heraldică în România. – P. 381, tabl. LXXXVІI, il. 2; Matei M.D., Emandi E.I., Monoranu O. Cercetări arheologice privind habitatul medieval rural din bazinul superior al Şomuzului Mare şi a Moldovei (Secolele XI–XVII). – Suceava, 1982. – Тabl.; Şimanschi L. Cele mai vechi sigilii domneşti şi boiereşti. – P. 154, il. 2–3.

[12] Şimanschi L. Cele mai vechi sigilii domneşti şi boiereşti. – P. 157, il. 34.

Переглядів: 829 | Додав: director | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar

Copyright MyCorp © 2021