Вхід на сайт

Пошук

Годинник

Крилаті вислови

Календар

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
«  Лютий 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
29

Міні-чат

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 27

Про Глибоччину

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




П`ятниця, 29.03.2024, 00:49
Вітаю Вас Гість | RSS
Сайт   вчителя   історії   Опришенської   ЗОШ   І-ІІІ   ступенів  Боднарюка   Миколи   Івановича
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » 2016 » Лютий » 16 » УПРОВАДЖЕННЯ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ У КОНТЕКСТІ ШКІЛЬНОЇ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧОЇ ОСВІТИ (на базі Опришенської ЗОШ, Глибоцького району
20:17
УПРОВАДЖЕННЯ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ У КОНТЕКСТІ ШКІЛЬНОЇ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧОЇ ОСВІТИ (на базі Опришенської ЗОШ, Глибоцького району

 

А. А. Вамуш,

кандидат історичних наук

викладач кафедри методики викладання

суспільно-гуманітарних дисциплін ІППО ЧО

(Чернівці)

М. І. Боднарюк,

директор Опришенської ЗОШ,

керівник гуртка «Юні археологи»

(Чернівці)

 

УПРОВАДЖЕННЯ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ У КОНТЕКСТІ ШКІЛЬНОЇ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧОЇ ОСВІТИ

 (на базі Опришенської ЗОШ, Глибоцького району,

Чернівецької області)

 

 

Дослідно-експериментальна робота у навчальному закладі – це поєднання пошуку найбільш ефективної педагогічної системи через дослідну роботу, розробку програми експерименту та її реалізацію. Необхідність і важливість її проведення полягає в набутті учнями важливих компетентностей. Предметні компетенції формуються лише в межах відповідних навчальних предметів і мають конкретну будову. Тому впровадження в освітній процес системи педагогічних впливів і засобів археології та музеєзнавства, спрямовано на розвиток історичної компетентності  учнів.

Ключові слова: дослідно-експериментальна робота, шкільна освіта, історія, археологія, музеєзнавство.

 

Реформування національної системи освіти спричинило потребу в оновленні діяльності навчального закладу. Одним із компонентів модернізації освітньої галузі є дослідно-експериментальна робота. З огляду на це до дослідницької (гностичної) діяльності вчителя нині посилено увагу.

Педагогічне дослідження – це процес і результат діяльності, спрямованої на одержання нових знань про закономірності навчання, виховання і розвитку особистості, про структуру, теорію, методику і технологію організації навчально-виховного процесу, його зміст, принципи, методи і прийоми здійснення.

Оскільки єдино правильним і ефективним шляхом перевірки результативності запровадження інновацій у системі освіти є експеримент, експериментальна робота є складовою інноваційної діяльності.

Дослідно-експериментальна робота у навчальному закладі – це поєднання пошуку найбільш ефективної педагогічної системи через дослідну роботу, розробку програми експерименту та її реалізацію, включаючи і процес удосконалення масової педагогічної практики на основі отриманих результатів експерименту. Необхідність і важливість проведення дослідно-експериментальної роботи полягає не тільки в отриманні нового педагогічного знання та досвіду, але і в набутті учнями важливих компетентностей та є засобом зростання професіоналізму вчителя-дослідника.

Предметом особливої уваги експериментальної роботи має бути організація і проведення педагогічного експерименту, який характеризується обґрунтованим вибором експериментальних і контрольних класів або груп, достатньою тривалістю, правильним визначенням статистичної вибірки.

Педагогічні дослідження спрямовуються переважно на вивчення актуальних педагогічних проблем, пов’язаних із предметною діяльністю особистості, яка розвивається, та експериментальну апробацію нових педагогічних технологій. Діяльність, про яку йде мова, має бути особистісно розвивальною, тобто її кінцева мета – розвиток особистості дошкільника, школяра, вчителя, тобто осіб, залучених до цієї діяльності.

Реалізація дослідно-експериментальної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах області регламентується Положенням про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад (наказ МОН України 20.02.2002 № 114; у редакції наказу МОН України 23.11.2009 № 1054, зареєстрованого Міністерством юстиції України 16 грудня 2009 р. № 1217/17233). Зазначеним нормативним документом (п. 1.5) визначено, що «статус експериментального навчального загальноосвітнього закладу регіонального рівня надається загальноосвітньому навчальному закладу, на базі якого здійснюється дослідно-експериментальна робота з перевірки результативності та можливості застосування у практичній діяльності: варіативної складової змісту загальної середньої освіти; систем організації навчально-виховного процесу; інноваційних педагогічних та управлінських технологій» [1].

З урахуванням основних тенденцій державної освітньої політики, напрямів модернізації структури, змісту й організації освіти на засадах компетентнісного підходу в експериментальних навчальних закладах регіонального рівня досліджуються та апробовуються інноваційні підходи щодо можливості встановлення рівноправних партнерських стосунків між учителями та учнями, організації в процесі навчання продуктивної співпраці тих, хто навчається, орієнтації навчання на результат і набуття учнями найважливіших компетентностей, можливості практичної реалізації технологічного, суб’єкт-суб’єктного й особистісно зорієнтованого підходів до організації педагогічного процесу тощо.

Початок третього тисячоліття – час становлення інформаційного суспільства, яке докорінним чином змінює характер праці людей. Вона стає все більш інтелектуальною, зорієнтованою на швидке прийняття рішень. Такі зміни спонукають систему освіти до модернізації. Соціальним замовленням для школи стає підготовка молодого покоління, адаптованого до життєвих обставин, що швидко змінюються.

Найважливішими завданнями педагогічної науки й освітньої практики стають: аналіз змін, які відбуваються під впливом соціально-економічних та історичних змін у суспільстві, визначення ролі й статусу освіти; в сучасному світі, осмислення і розробка існуючих форм освіти, що відповідають новим потребам людей.      

  Предметні компетенції формуються лише в межах відповідних навчальних предметів і мають конкретну будову. Наприклад, структурними елементами хронологічних (просторових) компетенцій є, насамперед, уміння: визначати точку відліку часу; виокремлювати етапи історичних подій і процесів; порівнювати події за часом та їх тривалістю; визначати наступність подій у часі; відносити дати та події до відповідних історичних періодів і епох; тлумачити хронологічні поняття; виявляти ієрархічність подій і тривалість процесів.

 Історичні знання сприяють формуванню власної думки, але разом з тим вчать цінувати та поважати думки інших.

Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження полягають у розробці змісту і методики застосування такої педагогічної технології, яка б підвищила рівень історичної компетентності учнів. Серед педагогічних технологій, що нині застосовуються під час навчання історії у школі, і мають прагматичну спрямованість на результат, який з'являється у процесі вирішення тієї чи іншої проблеми, найпродуктивнішою, визнано проектну технологію навчання історії. Саме розробка і впровадження цієї технології у навчальний процес буде логічним продовженням нашого дослідження.

Сьогодні в Україні загальновизнана необхідність зміни стратегії навчання у загальноосвітній школі. Відбувається певна трансформація традиційного освітнього середовища та його перехід на новий зміст і структуру. Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти і Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти вміння учнів аналізувати отриману інформацію, перевіряти й переосмислювати її, самостійно приймати рішення, мислити гнучко і неупереджено, визначено одним із пріоритетних напрямів державної політики у розвитку освіти.

Таким чином, потреба шкільної практики, зокрема середньої та старшої школи, у  зміні традиційних підходів та розвитку та формування історичної компетентності школярів, зумовили вибір теми дослідно-експериментальної роботи «Формування історичної компетентності учнів засобами археології та музеєзнавства».

Метою експерименту є впровадження в освітній процес системи педагогічних впливів і засобів археології та музеєзнавства, спрямованих на розвиток історичної компетентності  учнів.        

Існує принципова можливість такої організації процесу навчання учнів базової і повної середньої освіти, за якою поряд з формуванням фундаментальних знань, вмінь і навичок відбувається цілеспрямоване формування їх історичної компетентності. Гіпотеза буде підтверджена, якщо вдасться створити таку систему педагогічних впливів, яка буде володіти наступними властивостями:

  • система реалізується в межах звичайних уроків середньої і загальноосвітньої школи;
  • система може бути застосована протягом тривалого періоду навчання; система біфункціональна, тобто орієнтована як на формування знань, вмінь і навичок, так і на формування історичної компетентності учнів.

У цьому зв’язку, варто відмітити наступне: з самого початку не є очевидним, що матеріал шкільних підручників дозволяє здійснити таку трансформацію системи педагогічних впливів, за якою учні будуть виконувати як дії по набуттю знань, вмінь і навичок в галузі загальної і середньої освіти, так і засоби археології та музеєзнавства.

Метою навчання історії в школі є формування в учнів самоідентичності та почуття власної гідності на основі осмислення соціального й морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії та культури України в контексті загального історичного процесу.

Історична освіта розкриває  школярам широку перспективу соціального, економічного, ідеологічного, культурного та політичного розвитку  сучасного суспільства, допомагає молодим людям  установити емоційне почуття  належності до Батьківщини  та її історичної спадщини, розпізнавати  зміни, що відбуваються в навколишньому світі,  приймати відповідальні рішення стосовно спільноти, до якої вони належать.

Історія як навчальний предмет відіграє істотну роль у розвитку особистості, розвиває учнівську допитливість та уяву, надихає молодих людей  ставити запитання та отримувати відповіді  стосовно минулого свого краю, своєї держави, Європи та світу загалом. Історія допомагає школярам ідентифікувати себе як громадян України, усвідомлювати складність зв’язку теперішнього з минулим, приймати  культурну різноманітність суспільств, готуватися до життя в складному сучасному світі. Вивчаючи історію своєї країни в широкому регіональному та європейському контексті, учні розвивають критичне та творче мислення, здатність розуміти  та оцінювати історичні докази, аналізувати різноманітні інтерпретації минулого. Знання про минуле  формує певну систему цінностей, впливає на  індивідуальну та колективну свідомість,  почуття належності до українського народу та людської спільноти загалом.

Археологія є частиною історичної науки і дуже довго розглядалась вченими як допоміжна історична дисципліна. Але якщо наприкінці 19 століття історія людства в уявленнях учених  охоплювала десь 3000 років, то зараз, завдяки дослідженням археологів, вона нараховує приблизно 3 млн. років. Це призвело до перевороту в історичній науці. «Археологія розширила просторовий горизонт історії майже в тій же мірі, в якій телескоп розширив поле зору астрономії» (Г.Чайльд). У шкільному курсі історії, як і раніше, археології відведено недостатньо навчального часу.

Тому наше завдання, педагогів та науковців, полягає у поглибленні знань учнів про найдавнішу історію людства, вихованні активних пропагандистів історії та культури шляхом формування «пам’яткоохоронної свідомості», навчанні основам теорії і практики археології, музеєзнавства та археологічного краєзнавства, допрофесійній підготовці майбутніх археологів.

Важливу роль у розвитку культури і освіти посідають музеї, що здатні долучити людину до пізнання своїх історичних витоків та піднести її національну свідомість та гідність.

Музейні предмети – це пам’ятки історії, культури, об’єкти природи. Вони – наслідки людської діяльності або процесів, що презентують, відтворюють окремі соціально-економічні віхи, періоди, епохи і тому мають наукове, історичне, семантичне, художнє, естетичне значення [4. c. 3]. Використання освітньо-виховного потенціалу музеїв – актуальне завдання сучасної школи.

Саме такими високими помислами і бажаннями керувались педагоги та учні Опришенської ЗОШ, коли вирішили створити в селі краєзнавчий музей.

В результаті опрацювання історичних та методичних джерел визначено основні форми і методи експедиційної, пошукової та дослідницької роботи.

Важливим напрямком у роботі музею в комплектуванні експонатів є щорічні археологічні експедиції членів гуртка «Юні археологи» в селі Опришени та в навколишніх населених пунктах. Для оцінки археологічних знахідок долучаємо науковців Буковинського центру археологічних досліджень при Чернівецькому національному університету імені Юрія Федьковича. Відтак оформляємо в експозиції музею, описуємо в пошуково-дослідницьких роботах.

Поширеною формою музейної роботи є збиральницький метод, який полягає у зустрічах з старожилами села, збір етнографічних предметів, фіксація речових матеріалів, записи розповідей, спогадів людей про важливі події минулого чи про конкретний предмет, складання паспорта музейного експоната та оформлення експозицій в музеї.

         Одним з осередків збереження, вивчення і пропаганди пам’яток матеріальної і духовної культури став і Опришенській музей археології та етнографії  ім. Максиміліана Гакмана, офіційне відкриття якого відбулося 18 грудня 2005 року.

         А починалося все ще в далекі 60 – ті роки минулого століття, коли місцевий вчитель історії, ентузіаст Пантелій Білецький, віддано займався улюбленою справою, зібрав матеріали про давню історію села та району, культурну спадщину, створену предками. Щоправда, тоді не вдалося  з різних причин відкрити музей, але він виховав добрих учнів-послідовників, справжніх патріотів «малої батьківщини».

         З 2000-го року розпочалась нова кропітка діяльність по відновленню історичних традицій села і створення музею. Різноманітний археологічний, етнографічний матеріал збирають учні Опришенської ЗОШ, члени новоствореного гуртка Глибоцького ЦТКСЕУМ на базі школи «Юні археологи». На протязі трьох років за допомогою громади села було зібрано чималу кількість предметів. Поряд з цим гуртківці розпочали і наукову роботу по виявленню і відтворенню невідомих досі сторінок історії села. На базі школи розпочали проводити шкільні конференції, симпозіуми, зустрічі з видатними людьми села. Про цю роботу інформували громадськість через публікації в районній та обласних газетах. Гуртківців неодноразово запрошували до виступів і на телебаченні. У 2002 році з ініціативи гуртківців було проведено в школі першу конференцію, присвячену  584-ій річниці від першої документальної згадки про село.  Матеріали конференції були опубліковані в обласній румуном овній газеті «Молодь» (Жунімя). Вже у 2003 році 21 вересня святкування 585-ої річниці  села проводилось на обласному рівні з гостями з різних куточків країни та закордону [2. c. 5]. На другому поверсі Опришенського будинку культури в одній кімнаті було відкрито першу музейну експозицію. Так розпочалась музейна діяльність в селі. Ідея створення музею в селі та проведення  щороку святкувань, присвячених Дню села, отримали підтримку місцевої влади та громади в цілому.

            У 2002 році була створена музейна рада, в яку входило дванадцять осіб, і яка прийняла рішення відкрити музей у вересні 2003 року до 585-ої річниці від першої письмової згадки. За пропозицією Русу Лівія Івановича, музейна рада вирішила присвоїти музею ім’я видатного односельчанина, правника і історика, професора, ректора Чернівецького Національного Університету у (1921 – 1922) рр., автора багатьох монографії з правознавства та історії, Максиміліана Васильовича Гакмана [3. c. 6 ].

         В музеї зберігаються багато експонатів з палеоліту до сьогодення, які знайдені гуртківцями під час археологічних експедицій. Відвідувачі можуть ознайомитись з секціями  “Археологія”, де представлена одна з найбагатших колекції речей з палеоліту , Трипільської культури та археологічних пам’яток середньовіччя. В цій секції представлено декілька унікальних експонатів Трипільської пластики та залізні вироби  з середньовіччя.

В окремих виставках зберігаються і копії перших письмових джерел про село та різноманітні документи австрійського та румунського часу. Велику історичну цінність мають і етнографічні експозиції музею. Тут оформлено виставки народної культури: автентичні вишиті вироби, народні костюми  та знаряддя праці для виготовлення тканин для одежі, серед яких ткацький станок, пряслиця, веретена та інші речі кінця ХІХ – поч. ХХ ст.

                   В музеї також представлена велика колекція, ікон, написаних на дереві в кінці ХІХ ст., серед них і ікона, яка викликає дощі. Ікона недавно подарована в музей мешканкою села, яка розповіла, що ікона використовувалась для викликання дощів під час посухи. «Коли довгий час не було дощів, під вечір ікону опускали в колодязь і молились Богу, щоб він послав дощі» - розповідає ця старожителька села Піцул Марія. Останній раз ікону використовували  влітку 2005 року. Сама ікона вирізана  з дерева у формі Святої Тройці [5.c.1]. Серед найдавніших речей є і старі релігійні книжки, Євангеліє ХVIII століття, Біблія 1909 року, хрест 1847 року, який зберігався під стріхою і оберігав будинок від негараздів. А на городі біля будинку, де розташовано музей, знайшли маленький бронзовий хрест і печатку. Цікавими і цінними є зібрані в музеї матеріали Першої та Другої світових воєн, документи румунського періоду на Буковині. Зібрані тут і розповіді, спогади, односельців про сталінські репресії в Опришенах в 40-50-их роках минулого століття.

На цікаві і унікальні експонати Опришенського музею приїжджають подивитися  туристи з Німеччини, Румунії, Угорщини, Чехії, Канади, Ізраїлю.

Загалом в музеї виставлено понад тисячу експонатів [6.c.8]. Вони естетично оформлені в тематичні експозиції та дбайливо зберігаються. Таким чином музей дійсно став важливою скарбницею матеріальної і духовної культури минулого і сьогодення. А культурна спадщина народу, за висловом Івана Гончара, має бути, «корінням і стовбуром нашого духовного життя», важливою ознакою ідентичності нації. Про значимість, освітньо-виховний потенціал і патріотичну роль музею свідчать численні доброзичливі слова відвідувачів у «Книзі відгуків» музею.

Щорічно в музеї організовуються різні тимчасові тематичні експозиції присвяченні історії села та Буковинського краю. Традицією стало проведення в музеї щорічно, 18 травня в свято Всесвітнього дня музею акція «Ніч в музеї». В цей день з 18.00 до 24.00 всі бажаючі мають нагоду відвідувати музей у нічний час та ознайомитись з історичною спадщиною місцевого населення.

В музеї проводились наступні тематичні експозиції: «Духовні скарби Глибоцького району», «Серед ікон, Вони є нашою іконою», «Нумізматичні пам’ятки с. Опришени», «Не відомі скарби села Опришени», «Забуті Буковинські археологи», «Книги, про що вони розповідають» та інші.

Специфіка роботи гуртка «Юні археологи» в тому, що учні причетні до роботи шкільного музею. Вони збирають матеріали для нього, оформляють експозиції, виставки, проводять екскурсії, досліджують музейні предмети. Отже, в даному просторі діяльності активно і вдало поєднуються на практиці музейні форми комунікації, функціональне призначення музеєзнавства та ефективне використання психолого-педагогічних методів у пропаганді, дослідженні, популяризації та залученні музейного потенціалу до широкого наукового і суспільного обігу. Словом, музейна педагогіка визначає модель становлення особистості вихованців. В гурток спочатку приходять діти із сукупністю задатків, здібностей, мотивів, а впродовж 3-4 років вони стають краєзнавцями, дослідниками, екскурсоводами з широким діапазоном знань і вмінь.

З цього твердження випливає і актуальність використання потенціалу мезуйної педагогіки в роботі керівника гуртка. Актуальність полягає в тому, що є суспільна потреба впроваджувати в освітньо-виховний простір допоміжні науки  археологію та музеєзнавство як важливі наукові дисципліни, свідомо і цілеспрямовано залучати молодь до пошуку, оформлення, збереження, вивчення і дослідження музейних предметів, які мають історичну, семантичну, естетичну, репрезентативну цінність і є автентичним джерелом знань. У процесі такої діяльності у школярів формується система поглядів, знань про минуле рідного краю, виховується національна свідомість, усвідомлення ними особистої причетності до течії життя, що єднає покоління.

На заняттях гуртка упродовж навчального року, в археологічних і етнографічних експедиціях в канікулярний період, на різних краєзнавчих заходах  уміло і компетентно треба створити сприятливі психолого-педагогічні умови, щоб діти почувалися комфортно, прагнули до пізнання, до творчого, інтелектуального і духовного розвитку. На озброєнні у педагога завжди має бути вдалий і ефективний  інтерактивний метод, коли учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Як свідчить практика, вихованці надзвичайно позитивно сприймають ставлення до себе свого наставника. Якщо він добре, з повагою, з турботою ставиться до них, не застосовує владу, не принижує їх гідність, то він стає для них авторитетом, взірцем і в процесі співробітництва діти беруть і на себе відповідальність за результати спільної справи. У них також формується відчуття своєї значимості, віри в себе, впевненість у тому, що роблять щось цікаве, корисне, потрібне.

У процесі вивчення і узагальнення педагогічного досвіду роботи з  творчим об’єднанням «Юні археологи» проведені упродовж трьох років анкетування вихованців. Вони засвідчили, що діти цінують професійну компетентність наставника, його організаторські і комунікативні здібності. Та важливими є і такі особистісні моральні риси характеру як доброзичливість, врівноваженість, толерантність, повага до людей, порядність, відповідальність, культура, такт і етика у спілкуванні.

На основі цих ключових завдань  розробляються і реалізовуються різні напрямки та етапи вдосконалення діяльності, бо окрім збиральницької, пошукової, експедиційної роботи гуртківці мають ще й оволодіти методами музейної педагогіки. Це означає оформляти експозиції, досліджувати експонати, проводити екскурсії та різні культурно-масові заходи на базі музею.

З цією метою з числа активних вихованців гуртка створено раду музею та групу екскурсоводів в кількості по 5 чоловік.

Оформлення в музеї тематичних експозицій та використання їх під час проведення екскурсій – це важлива і відповідальна робота для вихованців гуртка. На даний час у двох кімнатах оформлені археологічні експозиції, в двох – етнографічні.

Актив музею дбає, щоб вони були цікаві, привабливі, змістовні, мали належний художньо-естетичний вигляд, щоб уже саме споглядання музейних предметів викликало у відвідувачів інтерес, захоплення, емоції і бажання більше дізнатись про ці документальні свідчення давно минулих літ та збагнути їх семантику, культурно-історичне, інформаційне, естетичне значення.

          З числа обдарованих дітей ретельно підбираються екскурсоводи. Вони повинні мати бажання оволодіти методичними прийомами проведення екскурсії та прагнути розвивати свої аналітичні, організаторські, комунікативні і творчі здібності, щоб правильно і якісно поєднувати показ експонатів та розповідь про них.

У процесі підготовки і проведення екскурсій в шкільному музеї вихованці набувають навиків та умінь щодо планування змісту, добору емоційно-виразних експонатів для включення їх до експозиційного показу та розповіді.

Окрім екскурсійної роботи на базі краєзнавчого шкільного музею, треба  усвідомлювати, що учнівська науково-дослідницька діяльність є важливою частиною в системі музейної педагогіки. Тому треба вчити вихованців описувати, досліджувати музейні предмети, правильно визначати їх культурно-історичну цінність, бо вони концентрують у собі досвід поколінь, свідчать про час і місце свого виникнення і функціонування.

Упродовж останніх  років  обдаровані діти з числа вихованців гуртка написали чимало науково-дослідницьких робіт та успішно виступили з ними на районних, обласних та Всеукраїнських форумах, зльотах, конференціях, конкурсах та ставали переможцями чи лауреатами. Така практика, досвід цілком відповідає вимогам, що зафіксовані в Листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про методичні рекомендації з питань позашкільної освіти».

Для прикладу наведемо декілька учнівських робіт:

  • «Нумізматичні матеріали доби середньовіччя з села Опришени». Виконавець Діана Безушко.
  • «Таємниці трипільського мінотавра». Виконавець Олександра Безушко.
  • «Археологічні пам’ятки трипільської культури с.Опришени Глибоцького району». Виконавець Олександра Безушко.
  • «Пластика трипільської культури з поселень села Опришени». Виконавець Ілля Сенюк.
  • «Археологічні дослідження Чеслава Амброжевича». Виконавець Ауріка Безушко.
  • «Діонісій Олінеску – видатний археолог України і Румунії». Виконавець Марія-Аліна Попович.
  • «Матеріали та технологія виготовлення традиційного одягу мешканців с.Опришени І половини ХХ ст.». Виконавець Олена Піцул.

З деякими з цих робіт учні виступали неодноразово на археологічних конференціях юних археологів у Києві.

З вищесказаного можна зробити висновок, що необхідно активно впроваджувати технологію пошукової та дослідницької роботи у практичну діяльність творчого об’єднання.  Сприятливі педагогічні умови для повноцінного творчого, інтелектуального і духовного розвитку особистості, показав  в результаті такі якісні зміни в житті учнівської молоді:

  • вихованці оволодівають знаннями, методами пошуково-дослідницької і наукової роботи, виробляють навички працювати з літературними джерелами, музейними експонатами та застосовувати набуті знання на практиці;
  • у вихованців підвищується рівень самоосвітньої діяльності, аналіз та самооцінка власного дослідження, готовність до співпраці і співтворчості з педагогом;
  • участь в написанні науково-дослідницьких робіт – це надійний шлях пізнання учнем своїх можливостей та потреби в подальшому саморозвитку і самовдосконаленні;
  • пошукова, науково-дослідницька робота та участь у краєзнавчих заходах формує в учнів краєзнавчу компетентність, сприяє зростанню культурно-освітнього рівня та розвитку комунікативних здібностей і все це є важливим засобом соціалізації особистості. Таким чином, написання учнем дослідницьких робіт під керівництвом педагога, змінює роль одного й іншого, вона переростає в творче співробітництво, де педагог – це передусім досвідчений помічник і консультант.

Про результативність впровадження в педагогічну практику технології науково-дослідницької роботи свідчить і участь вихованців гуртка в роботі Малої Буковинської академії.

Вдало використовувались музейні експозиції, виставки, учнівські науково-дослідницькі роботи під час підготовки та проведення на базі музею тематичних вечорів на історичну та етнографічну тематику. Наприклад, за останні чотири роки цікаво і змістовно пройшли такі заходи:

  • «Село Опришени на перехресті століть і доріг»;
  • «Славетні земляки у пам’яті нащадків»;
  • «Духовні святині рідного села»;
  • «Інтер’єрне оздоблення народного житла»;
  • «Краса і велич традиційного буковинського костюму»;
  • «Ткані і вишиті вироби опришенських майстринь»;
  • «Нумізматичні матеріали доби середньовіччя з села Опришени».

Під час тематичних вечорів, фольклорно-етнографічних свят юні музеєзнавці оформляють виставки,експозиції, присвячені конкретній темі з історії і культури краю, ювілейних дат та життя і діяльності видатних людей Буковини. Надзвичайно цінним є залучення вихованців до суспільно-корисної праці. Педагог та його учні доглядають за історичними пам’ятками рідного села, за могилами видатних археологів у Чернівцях, беруть шефство над одинокими ветеранами, вдовами війни, надають їм посильну допомогу.

Особливо успішною є співпраця керівника гуртка і його вихованців з Буковинським центром археологічних досліджень при ЧНУ та професором, директором центру Пивоваровим С.В., кандидатом історичних наук Ільківим М.В.

Вони спільно готуються і проводять археологічні експедиції, узгоджують тематику учнівських науково-дослідницьких робіт, обговорюють археологічні новації, проводять наукові семінари, конференції.

 

Зробить якійсь висновок. Що не підходить вилучайте.

 

 

 

 

Література

 

1.    Міністерство освіти і науки України. – НАКАЗ. – м. Київ. – 20.02.2002 р. №114. – Про затвердження Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад.

  1. Гейніш Василь. Музею одного поверху мало. // «Доба», 22 грудня 2005 р. – C. 6.
  2.  Гейніш Василь. Завітайте в Опришенський заклад археології та етнографії. // «Новий день», 13 травня 2005 р. – C. 8.

 

  1.  Піддубний І.А., Основи музеєзнавства. Конспект лекцій. Чернівці: ЧНУ., 2002. – 32 с.

 

  1. Чорней В. Ікона, що викликає дощі, та рідкісна монета Богдана ІІІ є в музеї села. // «Молодий буковинець», 13.03.2009. - C. 1.

 

  1. Гейніш Василь. Завітайте в Опришенський заклад археології та етнографії. // «Новий день», 13 травня 2005 р.- C.8.

 

 

Переглядів: 285 | Додав: director | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar

Copyright MyCorp © 2024