Вхід на сайт

Пошук

Годинник

Крилаті вислови

Категорії розділу

Мої статті [14]

Календар

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Міні-чат

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 27

Про Глибоччину

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




Вівторок, 09.03.2021, 12:55
Вітаю Вас Гість | RSS
Сайт   вчителя   історії   Опришенської   ЗОШ   І-ІІІ   ступенів  Боднарюка   Миколи   Івановича
Головна | Реєстрація | Вхід
Каталог статей


Головна » Статті » Мої статті

Використання потенціалу музейної педагогіки у формуванні ключових життєвих компетентностей вихованців гуртка

Боднарюк М.І. вже 15 років є керівником краєзнавчого гуртка «Юні археологи» та «Юні музеєзнавці» Глибоцького ЦТКСЕУМ, який діє на базі Опришенського загальноосвітнього навчального закладу та шкільного музею. Педагог – багатогранна творча особистість. У його діяльності гармонійно поєднуються різні напрями роботи. Історик за фахом, Микола Іванович є досвідчений краєзнавець, науковець, археолог, дослідник, організатор і директор шкільного музею археології та етнографії імені Максиміліана Гакмана, депутат Глибоцької районної ради, активний член наукових кафедр, державних, громадських організацій, товариств України, Молдови, Румунії. А ще він і директор Опришенської ЗОШ І-ІІІ ст.

Всі ці грані таланту педагога, напрями діяльності успішно поєднуються, доповнюються, взаємозбагачуються, окреслюють його педагогічний і соціальний портрет та є джерелом творчості, професійної компетентності, якісної і ефективної реалізації завдань позашкільної освіти.

Особливо яскраво і результативно сконцентрований передовий педагогічний досвід Боднарюка М.І. у роботі як керівника краєзнавчого гуртка «Юні музеєзнавці». Саме у такому просторі і форматі є можливості для створення додаткових умов формування в учнів інтелектуальної і творчої активності, пізнавальних здібностей, саморозвитку та самореалізації, виховання в них національно-патріотичних цінностей.

Теоретико-методологічною основою для учителя є ґрунтовне вивчення та застосування на практиці ідеї духовно-гуманістичного та особистісно-орієнтованого навчання і виховання видатних вітчизняних педагогів Софії Русової, Сухомлинського В.Д., Ващенко Т.Т., Ушинського К.Д., Беха І.Д., Тараненко І.Т., Гайди Л.А.

Слід відзначити, що для особистості педагога властива систематична і стабільна мотивація до зростання професійної, соціальної, краєзнавчої, психологічної компетентності. Він постійно вдосконалює напрями і зміст роботи творчого об’єднання, вміє раціонально поєднати традиційні методи навчання й виховання та інноваційні технології позашкільної освіти.

Підтвердженням цьому є методична проблема, над якою працює останні 5 років керівник гуртка. Її суть і значимість сконцентрована у самій назві «Використання потенціалу музейної педагогіки для формування базових життєвих компетентностей вихованців творчого об’єднання».

Специфіка роботи гуртка «Юні музеєзнавці в тому, що учні причетні до роботи шкільного музею. Вони збирають матеріали для нього, оформляють експозиції, виставки, проводять екскурсії, досліджують музейні предмети. Отже, в даному просторі діяльності активно і вдало поєднуються на практиці музейні форми комунікації, функціональне призначення музеєзнавства та ефективне використання психолого-педагогічних методів у пропаганді, дослідженні, популяризації та залученні музейного потенціалу до широкого наукового і суспільного обігу. Словом, музейна педагогіка визначає модель становлення особистості вихованців. В гурток спочатку приходять діти із сукупнітю задатків, здібностей, мотивів, а впродовж 3-4 років вони стають краєзнавцями, дослідниками, екскурсоводами з широким діапазоном знань і вмінь.

З цього твердження випливає і актуальність використання потенціалу мезуйної педагогіки в роботі керівника гуртка. Актуальність полягає в тому, що є суспільна потреба впроваджувати в освітньо-виховний простір позашкілля музеєзнавство як важливу наукову дисципліну, свідомо і цілеспрямовано залучати молодь до пошуку, оформлення, збереження, вивчення і дослідження музейних предметів, які мають історичну, семантичну, естетичну, репрезентативну цінність і є автентичним джерелом знань. У процесі такої діяльності у школярів формується система поглядів, знань про минуле рідного краю, виховується національна свідомість, усвідомлення ними особистої причетності до течії життя, що єднає покоління.

Методи, форми, завдання музейної педагогіки закладені і в авторській програмі гуртка «Юні музеєзнавці» Боднарюка М.І. У її зміст включені загальні питання музейної справи, враховано регіональні особливості буковинських музеїв та їх соціальної ролі. Заплановано також засвоєння основ музейної термінології, вивчення функцій і напрямків діяльності шкільного музею, оволодіння учнями навичками,уміннями пошукової, експедиційної, збиральницької роботи та художньо-естетичного оформлення експозицій, виставок.

У програмі також передбачена тематика учнівських пошуково-дослідницьких робіт на базі музею, проведення конференцій, тематичних вечорів, фольклорно-етнографічних свят, співпраця з навчальними закладами району, області та з науковими установами, громадськими організаціями і товариствами, музеями.

Програма орієнтована на те, щоб за допомогою вихованців музей археології і етнографії імені М.Гакмана вдосконалив свою освітньо-пізнавальну, суспільно-корисну і виховну функцію і став у навчальному процесі центром краєзнавчої роботи і важливим засобом соціалізації особистості.

На заняттях гуртка упродовж навчального року, в археологічних і етнографічних експедиціях в канікулярний період, на різних краєзнавчих заходах Микола Іванович уміло і компетентно створює сприятливі психолого-педагогічні умови, щоб діти почувалися комфортно, прагнули до пізнання, до творчого, інтелектуального і духовного розвитку. На озброєнні у педагога завжди вдалим і ефективним є інтерактивний метод, коли учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Як свідчить практика, вихованці надзвичайно позитивно сприймають ставлення до себе свого наставника. Якщо він добре, з повагою, з турботою ставиться до них, не застосовує владу, не принижує їх гідність, то він стає для них авторитетом, взірцем і в процесі співробітництва діти беруть і на себе відповідальність за результати спільної справи. У них також формується відчуття своєї значимості, віри в себе, впевненість у тому, що роблять щось цікаве, корисне, потрібне.

Методичний відділ Глибоцького ЦТКСЕУМ у процесі вивчення і узагальнення педагогічного досвіду керівника творчого об’єднання «Юні музеєзнавці» провів упродовж трьох років анкетування вихованців. Воно засвідчило, що діти цінують професійну компетентність свого наставника, його організаторські і комунікативні здібності. Та важливими є і такі особистісні моральні риси характеру як доброзичливість, врівноваженість, толерантність, повага до людей, порядність, відповідальність,культура, такт і етика у спілкуванні.

Він уміє вислухати кожного, заохотити до виконання важливих справ, дати шанс досягти успіхів, знає, коли і за що треба підтримати, похвалити, відзначити.

Звісно, що гармонійне поєднання в житті Миколи Івановича професійної, соціальної компетентності та особистих моральних якостей є запорукою того, що праця його як керівника гуртка є і буде успішною, корисною і результативною. Бо він передає своїм вихованцям не просто знання, а й своє ставлення до улюбленої справи, свої переконання і захопленість, свою громадянську позицію та є взірцем порядної і відповідальної людини.

Підтвердженням цьому є конкретні педагогічні та музеєзнавчі форми і методи роботи,які реалізовуються в рамках діяльності творчого об’єднання. У цьому зв’язку доречно зробити екскурс в минуле біографії нашого краянина. Так, ще в час навчання в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича на історичному факультеті талановитий і здібний студент захопився такою наукою як археологія.

Юнак усвідомлював, що вона – надійний ключ до пізнання минулого рідного краю. Студентські археологічні експедиції переконали, що це його покликання і орієнтація на майбутні археологічні дослідження.

Після вузу Микола Іванович почав працювати в рідній Опришенській школі вчителем історії. Одночасно зорганізував гурток «Юні археологи». Разом зі своїми вихованцями проводив розкопки в селі Опришени. Через два роки він переконався, що отча земля зберігає багато таємниць, бо знаходиться вона споконвіку на перехресті століть і доріг, що ведуть в різні кінці Європи. Разом з учнями було віднайдено чимало старовинних предметів в тому числі і рідкісних та унікальних.

Згодом археологічні експедиції вони почали успішно проводити в районі та області разом з науковцями ЧНУ та під керівництвом Пивоварова Сергія Володимировича, директора Буковинського центру археологічних досліджень при ЧНУ ім..Ю.Федьковича, професора, завідуючого кафедрою етнології, античної та середньовічної історії.

У ході експедицій Микола Іванович переконався, що така форма збору історико-археологічних матеріалів цікава й корисна і для його вихованців. Вони радіють, окрилюються, коли вирушають в експедицію, адже в їх серцях народжується якесь дивовижне і романтичне бажання знайти щось стародавнє, щось унікальне з життя минулого, доторкнуться до нього і усвідомити свою причетність до знахідки.

З перших днів в експедиційній групі керівник дбав про дисципліну, здоров’я своїх вихованців та позитивний настрій. Діти вчилися жити в колективі, допомагати один одному, переборювати труднощі, вдосконалювати свій характер, бути відповідальним за результати спільної і важливої справи. Особливо помітні були зміни в поведінці тих юнаків, які вважалися важкими, адже спілкування зі студентами, науковцями,друзями мала позитивний вплив на них. Участь в археологічній експедиції переконувала їх в тому, що в житті є чимало цікавого, корисного, важливого і до цього варто долучитися і орієнтуватись на здоровий спосіб життя, саморозвиток та самовдосконалення.

Частина вихованців брали участь в етнографічних експедиціях в рідному селі Опришени та в навколишніх населених пунктах. Микола Іванович давав їм завдання збирати старожитності, предмети, що мають культурно-історичну цінність, бо був і є свідомий того, що побутові речі, знаряддя праці буковинців, ткані і вишиті вироби, народний одяг, компоненти традиційного костюма, стародавня сільська архітектура зберігають у собі архаїчні риси минулого, концентрують досвід поколінь, а тому є автентичним джерелом знань і повинні знаходитись у місцевому музеї.

З року в рік у результаті наполегливої праці керівника гуртка та його вихованців збільшувалась чисельність археологічних, історичних та етнографічних матеріалів. За десятиліття їх нараховувалось понад тисяча. Постала проблема їх збереження, систематизації, опису, вивчення, документального обліку. На допомогу прийшла сільська рада, яка виділила окремо ізольоване приміщення для організації і функціонування краєзнавчого музею. До 2012 року було підготовлено комплектування фондів, облікова документація, створено умови для зберігання музейних експонатів.

Під час реєстрації музею в документах зазначено назву та профіль музею, а саме: «Опришенський шкільний музей археології і етнографії імені Максиміліана Гакмана». Доречно відзначити, що в назві цієї структури вдячні нащадки прагнули увіковічити ім’я славного свого земляка, уродженця села Опришени.

Директором музею логічно і заслужено призначено його ініціатора й організатора Боднарюка М.І.

Офіційне відкриття музею – це однозначно велика заслуга Миколи Івановича та його вихованців, це знакова подія в житті школи, села, району, області. Наразі актуальним є завдання, щоб він був інтегрований у навчально-виховний процес школи і був однією з форм додаткової освіти, сприяв формуванню в учнів національно-патріотичних цінностей, історичної пам’яті та ключових життєвих компетентностей.

У зв’язку з відкриттям музею Боднарюк М.І. вніс корективи в роботу гуртка. Перш за все творче об’єднання стало називатись «Юні музеєзнавці». Це означало, що буде більше уваги приділятись музеєзнавству та соціальній значимості цієї структури.

На основі цих ключових завдань керівник гуртка і музею розробляє і реалізовує різні напрямки та етапи вдосконалення діяльності, бо окрім збиральницької, пошукової, експедиційної роботи гуртківці мають ще й оволодіти методами музейної педагогіки. Це означає оформляти експозиції, досліджувати експонати, проводити екскурсії та різні культурно-масові заходи на базі музею.

З цією метою з числа активних вихованців гуртка створено раду музею та групу екскурсоводів в кількості по 5 чоловік.

Оформлення в музеї тематичних експозицій та використання їх під час проведення екскурсій – це важлива і відповідальна робота для вихованців гуртка. На даний час у двох кімнатах оформлені археологічні експозиції, в двох – етнографічні.

Актив музею дбає, щоб вони були цікаві, привабливі, змістовні, мали належний художньо-естетичний вигляд, щоб уже саме споглядання музейних предметів викликало у відвідувачів інтерес, захоплення, емоції і бажання більше дізнатись про ці документальні свідчення давно минулих літ та збагнути їх семантику, культурно-історичне, інформаційне, естетичне значення.

Микола Іванович ретельно підбирає з числа обдарованих дітей екскурсоводів. Вони повинні мати бажання оволодіти мет одичними прийомами проведення екскурсії та прагнути розвивати свої аналітичні, організаторські, комунікативні і творчі здібності, щоб правильно і якісно поєднувати показ експонатів та розповідь про них.

Надалі з кожним екскурсоводом індивідуально визначається тема та мета екскурсій, розпочинається робота з літературою по темі, архівними та довідковими джерелами, відбираються предмети розповіді по експозиції, визначається структура екскурсії, складається її текст і потім заслуховується на заняттях гуртка,на якому при потребі вносяться зміни і доповнення.

У процесі підготовки і проведення екскурсій в шкільному музеї вихованці набувають навиків та умінь щодо планування змісту, добору емоційно-виразних експонатів для включення їх до експозиційного показу та розповіді.

Упродовж 2012 року екскурсоводами в музеї були такі вихованці гуртка: Ауріка Безушко, Світлана Даскалюк, Марія-Аліна Попович, Аліна Павленко, Діана Безушко.

Кожен з них провів щомісяця по 3-4 екскурсії з учнями різних шкіл району та області. У цьому зв’язку варто відзначити, що навчальні заклади району, туристсько-краєзнавчі гуртки активно долучилися до реалізації завдань Всеукраїнської історико-географічної експедиції «Історія міст і сіл України». Одним з її напрямів є розробка екскурсійних маршрутів і звичайно багато педагогів,експедиційних загонів вважають, що Опришенський музей археології та етнографії ім.М.Гакмана є важливим, цікавим, привабливим об’єктом у розробці туристсько-краєзнавчого маршруту.

З метою активізації цього процесу Микола Іванович написав методичні розробки «Освітньо – пізнавальне, виховне значення краєзнавчих екскурсій», «Шкільний музей – автентичне джерело знань про рідний край», «Методичні рекомендації щодо проведення екскурсій». З цими матеріалами він виступав на засіданні «Школи педагогічної майстерності» у Глибоцькому ЦТКСЕУМ перед керівниками туристсько-краєзнавчих гуртків.

Окрім екскурсійної роботи на базі краєзнавчого шкільного музею, Микола Іванович усвідомлює, що учнівська науково-дослідницька діяльність є важливою частиною в системі музейної педагогіки. Тому він вчить вихованців описувати, досліджувати музейні предмети, правильно визначати їх культурно-історичну цінність, бо вони концентрують у собі досвід поколінь, свідчать про час і місце свого виникнення і функціонування.

Упродовж останніх шести років під керівництвом досвідченого педагога обдаровані діти з числа вихованців гуртка написали чимало науково-дослідницьких робіт та успішно виступили з ними на районних, обласних та Всеукраїнських форумах, зльотах, конференціях, конкурсах та ставали переможцями чи лауреатами. Така практика, досвід цілком відповідає вимогам, що зафіксовані в Листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про методичні рекомендації з питань позашкільної освіти».

Для прикладу наведемо декілька учнівських робіт:

  • «Нумізматичні матеріали доби середньовіччя з села Опришени». Виконавець Діана Безушко.
  • «Таємниці трипільського мінотавра». Виконавець Олександра Безушко.
  • «Археологічні пам’ятки трипільської культури с.Опришени Глибоцького району». Виконавець Олександра Безушко.
  • «Пластика трипільської культури з поселень села Опришени». Виконавець Ілля Сенюк.
  • «Археологічні дослідження Чеслава Амброжевича». Виконавець Ауріка Безушко.
  • «Діонісій Олінеску – видатний археолог України і Румунії». Виконавець Марія-Аліна Попович.
  • «Матеріали та технологія виготовлення традиційного одягу мешканців с.Опришени І половини ХХ ст.». Виконавець Олена Піцул.

З деякими з цих робіт учні виступали неодноразово на археологічних конференціях юних археологів у Києві.

З вищесказаного можна зробити висновок, що керівник гуртка активно впроваджує технологію пошукової та дослідницької роботи у практичну діяльність творчого об’єднання. У результаті вивчення та узагальнення досвіду Микола Івановича у цьому напрямі, можемо стверджувати, що він створює сприятливі педагогічні умови для повноцінного творчого,інтелектуального і духовного розвитку особистості, в результаті чого відбуваються такі якісні зміни в житті учнівської молоді:

  • вихованці оволодівають знаннями, методами пошуково-дослідницької і наукової роботи, виробляють навички працювати з літературними джерелами, музейними експонатами та застосовувати набуті знання на практиці;
  • у вихованців підвищується рівень самоосвітньої діяльності, аналіз та самооцінка власного дослідження, готовність до співпраці і співтворчості з педагогом;
  • участь в написанні науково-дослідницьких робіт – це надійний шлях пізнання учнем своїх можливостей та потреби в подальшому саморозвитку і самовдосконаленні;
  • пошукова, науково-дослідницька робота та участь у краєзнавчих заходах формує в учнів краєзнавчу компетентність, сприяє зростанню культурно-освітнього рівня та розвитку комунікативних здібностей і все це є важливим засобом соціалізації особистості. Таким чином, написання учнем дослідницьких робіт під керівництвом педагога, змінює роль одного й іншого, вона переростає в творче співробітництво, де педагог – це передусім досвідчений помічник і консультант.

Про результативність впровадження в педагогічну практику технології науково-дослідницької роботи свідчить і участь вихованців гутка в роботі Малої Буковинської академії.

 

 

 

Під керівництвом Миколи Івановича та за активної участі його вихованців шкільний музей став краєзнавчим і методичним центром поширення передового досвіду в позашкільній освіті району і області. Тут проходять обласні, районні, всеукраїнські семінари, конференції за участю педагогів, науковців, музейних працівників, учнів.

 

 

 

Вдало використовує педагог музейні експозиції, виставки, учнівські науково-дослідницькі роботи під час підготовки та проведення на базі музею тематичних вечорів на історичну та етнографічну тематику. Наприклад, за останні чотири роки цікаво і змістовно пройшли такі заходи:

  • «Село Опришени на перехресті століть і доріг»;
  • «Славетні земляки у пам’яті нащадків»;
  • «Духовні святині рідного села»;
  • «Інтер’єрне оздоблення народного житла»;
  • «Краса і велич традиційного буковинського костюму»;
  • «Ткані і вишиті вироби опришенських майстринь»;
  • «Нумізматичні матеріали доби середньовіччя з села Опришени».

Під час тематичних вечорів, фольклорно-етнографічних свят юні музеєзнавці оформляють виставки,експозиції, присвячені конкретній темі з історії і культури краю, ювілейних дат та життя і діяльності видатних людей Буковини. Надзвичайно цінним є залучення вихованців до суспільно-корисної праці. Педагог та його учні доглядають за історичними пам’ятками рідного села, за могилами видатних археологів у Чернівцях, беруть шефство над одинокими ветеранами, вдовами війни, надають їм посильну допомогу.

Для керівника гуртка важливим у педагогічній діяльності є широке коло професійних контактів та співробітництва. Він налагоджує добрі і плідні стосунки з колективами навчальних закладів району і області, з державними, науковими структурами, громадськими організаціями, товариствами, музеями України, Молдови і Румунії. Йде серйозний процес обміну досвідом, консультації щодо вдосконалення музейної справи.

Особливо успішною є співпраця керівника гуртка і його вихованців з Буковинським центром археологічних досліджень при ЧНУ та професором, директором центру Пивоваровим С.В.

Вони спільно готуються і проводять археологічні експедиції, узгоджують тематику учнівських науково-дослідницьких робіт,обговорюють археологічні новації, проводять наукові семінари,конференції.

Корисні стосунки і з Музеєм археології Академії Наук Республіки Молдова.

 

 

Особливо цінним та інноваційним у роботі керівника гуртка та його вихованців є участь у міжнародному проекті «Природа, дитина, гра», який започатковано в рамках програми транскордонного співробітництва Румунія – Україна – Республіка Молдова. Проект фінансується Європейським Союзом.

 

 

Боднарюк М.І. – це сучасний педагог, який постійно вдосконалює якість своєї професійної діяльності. Багато самостійно працює над власним інтелектуальним розвитком, підвищенням освітнього, культурного, наукового рівня. Свідченням цього є його наукові праці з археології,історії, музеєзнавства. Вони за останні роки надруковані в багатьох наукових збірниках, краєзнавчих альманахах. І в них дуже часто читаємо у вступній частині, що автор вперше дослідив тему, вперше описав унікальні археологічні цінності,вперше зібрав матеріали про маловідомих буковинських видатних археологів.

Це означає, що краєзнавець і дослідник історії та археології рідного краю уміє успішно репрезентуватись,висвітлити свої здобутки у засобах масової інформації та в наукових виданнях. Для прикладу наведемо такі публікації: Микола Боднарюк, Сергій Пивоваров «Археологічні дослідження пам’яток Буковини Чеславом Амброжевичем» Збірник наукових праць ЧНУ ім..Ю.Федьковича. том І;

Микола Боднарюк «Археологічні роботи Д.Олінеску на Буковині». Збірник наукових праць ЧНУ ім..Ю.Федьковича, том 1, 2012 р.

Микола Боднарюк «Археологічні пам’ятки с.Опришени». Буковинський історико-етнографічний вісник. Випуск 5, ЧНУ, 2003.

З наукових праць, газетних і журнальних статей ми дізнаємось, що керівник гуртка та його вихованці роблять вагомий вклад в розвиток археологічної науки краю і держави в цілому. Так у статті «У пошуках пам’яток сивої давнини» (газета «Новий день») він пише: «Юні археологи з Опришен вперше на Буковині знайшли рідкісні монети (1504 – 1517 р.р.) турецькі, польські та угорські – початку ХVIст, що рідко трапляються. Водночас в Опришенах завдяки наполегливій праці гуртківців – археологів відкрито єдиний в області музей археологічного профілю, де зберігаються сотні речей, починаючи з палеоліту до середньовіччя. Серед знахідок представлена і велика унікальна колекція трипільської пластики ІІІ – І тис.до н.е.»

Вивчивши та узагальнивши педагогічний досвід керівника гуртка, можна зробити висновок, що він чітко і усвідомлено бачить і реалізовує завдання позашкільної освіти, роль і значимість музейної педагогіки в навчально-виховному процесі.

Микола Іванович докладає багато зусиль, енергії, щоб творче об’єднання успішно працювало на базі шкільного музею,який став важливим засобом популяризації культурно-історичної спадщини рідного краю та формування в учнів системи суспільних цінностей. До своєї роботи він ставиться як до професійної цінності,джерело якого треба постійно поповнювати.

Зміст навчальної програми гуртка «Юні музеєзнавці», форми і методи роботи з вихованцями відповідають сучасним вимогам до освітнього процесу, історико-культурним традиціям рідного краю, віковим особливостям учнів, науково-методичним пріоритетам педагога. Все це в поєднанні є своєрідною моделлю педагога, яка розвивається до позитивних очікуваних результатів.

Важливими формами в роботі керівника гуртка є збиральницька, пошукова діяльність учнів, оформлення ними експозицій, виставок, дослідницька робота на базі музею, популяризація культурно-історичної спадщини на різних краєзнавчих форумах, конкурсах, в ЗМІ, в наукових виданнях. Саме у процесі такої роботи у вихованців розвиваються інтелектуальні, творчі здібності, базові життєві компетентності та відбувається соціалізація особистості. Підтвердженням цьому є той факт,що багато гуртківців після закінчення школи продовжують своє навчання на історичних факультетах у вузах Чернівців, Румунії, тощо.

Отже, професійна педагогічна майстерність, якісні особистісні риси характеру Миколи Івановича визначають успішність формування ключових компетентностей вихованців гуртка та підготовки їх до подальшої освіти і самостійного життя в соціумі.

Новизна і актуальність педагогічного досвіду вчителя полягає в тому, що він вдало, якісно поєднує в діяльності гуртка значимість, суспільні функції музейної справи та дидактичні прийоми,методи, форми педагогічних інноваційних технологій і все об’єднується в таке сучасне поняття як музейна педагогіка, яка сприяє розвитку соціальної зрілості дітей.

Джерело творчості керівника творчого об’єднання «Юні музеєзнавці» Боднарюка М.І. – багате, глибинне, цілюще, багатогранне, результативне, заряджене світлою, життєдайною енергетикою яскравої особистості.

Кожен педагог позашкілля, працівник шкільного музею може почерпнути з цього джерела багато корисного, цікавого,нового, і успішно використовувати у сучасній педагогічній практиці для того, щоб життєвий простір позашкілля був творчим, ефективним і повноцінним.

Категорія: Мої статті | Додав: informatic (23.11.2015)
Переглядів: 399 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar

Copyright MyCorp © 2021