В першій половині XІV ст. На політичний карті Світу, появилась нова держава Молдова з Буковиною у її складі, а розвиток економічних відносин – створенню власної монетної системи. Попри монети власного карбування у  XV – XVII ст., на території Молдови і Буковини в обігу були і монети інших країн. Про походження молдовської монети у нумізматичних студіях немає єдиної точки зору, не зважаючи на достатню кількість скарбових знахідок1.

          Участь Молдови у міжнародній торгівлі посприяла нагромадженню в країні запасів срібла й забезпечила відносно регулярне карбування національної монети, яку запровадив орієнтовано у 1377 р., господар Петро І Мушат2. Наявні (завдяки міжнародній торгівлі) запаси срібла дозволили Молдові орієнтовано з 1379 по 1666 рр. (з певними перервами) провадити карбування al marco своєї власної монети3.право монетного карбування молдовських воєвод, незважаючи на власну присягу Польщі (26.09.1387р.), залишалося недоторканим упродовж сторіч.

         На початку XV ст., за часів правління Олександра Доброго (1400 - 1432), було продовжено карбування монет, які нумізмати за звичай називають “грошами” та “половинами гроша”. Крім того, до 1440 – х рр., карбувався й інший тип монети, вагою в 1.55г., відомий в нумізматичній літературі під назвою “подвійний гріш”. За своїми параметрами ця монета, яка побувала й на Буковині (одинока знахідка в селі Іванківці, скарб у місті Сучава)4, відповідала польському та львівському пів грошам Владислава Ягайла (1388 – 1432рр.), вагою в 1.58г.

         Карбування молдовської монети залежала від притоку імпортованого срібла -  власного срібла Молдова немала. Це створювало певну нестійкість монетного карбування, відбивалося на його регулярності та масштабності, появі білонних, мідних та субератних (покритих зверху сріблом) емісій, які використовувалися господарями для поповнення своєї скарбниці. Ці обставини спричинили певну слабкість та нестабільність монетної системи, в наслідок чого курс молдовської монети упав до середини шостого десятиріччя  XVст. Петро Арон, господар Молдови, був вимушений провести у 1460 – х рр., монетну реформу і випустив відносно якісні гроші в 0.60г. та пів гроші в 0.30 г, поки – що невідомі в місцевих знахідках. Шість монет Штефана  Великого, чеканені за цією стопою були знайдені у Новоселиці1. 

          Нестача власного монетного срібла, з одного боку, зовнішньоекономічні торгівельні зв’язки, з іншого, сприяли закріпленню в грошовому обігу іноземної монети. За монетними знахідками у першій половині XVст. У північно молдовських землях, які і в Галичині, переважають празькі гроші у супроводі червоно руських (галицьких ) грошів та денаріїв (до 1450 рр.), (скарб з міста Сирет в  Румунії). Празьки гроші знаходили і на Горючій (Чернівці), і в скарбах з сіл Боянчук та Верхівці2. У південомолдовських землях була значною участь кримсько – генуезьких та джучидських дирхемів. З 1430 -= х рр.. з’являються турецькі акче, а з 1470 – х рр. – угорські денарії Матяша Гуніаді та Владислава (1490 – 1516 рр.), які відігравали надзвичайно велику роль у грошовому господарстві Молдови3.

         У скарбах кінця XІV - XVст., окрім срібних монет, можна виявити й угорськи золоті флорини (на приклад золотий флорин з Опришен, знайдений місцевим мешканцем восени 2005 року)1,та венеціанські  дукати, серед яких значну частину займали імітації, ймовірно, генуезького та білгородського походження – у скарбі XІV ст., із Браєшти біля Дорогою (Румунія, Ботошанський повіт) було поряд з 49 венеціанськими дукатами ще 19 їхніх імітації2. Генуезькі цехіни мали ж значно менше розповсюдження.

          У надрах грошевого обігу XVст., зародилася та остаточно сформувалась система лічби, яка потім надовго протрималась у Польщі (донині), Україні (до 19 ст.) та Молдові (до 17 ст.) – система лічби на золоті (польські злоті)3.

         Поява золотих монет у грошевому обігу була викликана подальшим економічним розвитком та потребами міжнародної торгівлі, яку не задовольняли обезцінені низькопробні денарії. Низькопробні денарії.

          Угорський золотий (floreni ungaricales) потрапила через купців з Бистриці та Братова до Молдови.

         Крім угорських золотих, у XVст., з’явилися і турецькі золоті. У період спроби та встановлення османського панування грошовий ринок Молдови відзначався значним різнобоєм грошевих одиниць, на жаль, лише частково підтверджених документальними свідченнями, та різноспрямованими тенденціями. Якщо на початку періоду почався  приплив угорської монети та домінування турецького акче, що підготовлював економічно – військову експансію Туреччини, то пізніше – внаслідок торгівельних зносин – виділилися група польських монет. Це не могло не позначитися на молдовський монетній системі. Високоякісний турецькій акче  XVст., як аспр Мурада – ІІ (1421 - 1451) в 1.21 грама, Мухамада – ІІ (1451 - 1481) в 1.098 г, 900 проби4, був чи не

найсильнішою монетою середньовічної Європи. В незначній мірі ослабило його позиції і певне зниження ваги до 0.737 г при Баязиді – ІІ (1481 – 1512рр.). ця монета, за аналогом скарбових знахідок, залишилась найпопулярнішою монетою Молдови кінця XVст., початку XVІ ст.

молдовська монетна система, відчуваючи сильний натиск турецьких монет, зробила спробу переорієнтуватися на їх вагові показники, а не на угорські денарії1. внаслідок реформи Петра Арона (1451 - 1457) підтриманої пізніше Стефаном Великим (1457 - 1504), молдовський гріш, як і мунтенський срібний дукат, понизив свою вагу з 1.10 г до 0.72 – 0.60 г, тобто переорієнтувався з польської на турецьку монетну систему Баязида – ІІ2. Йому однак, не вдалося витримати конкуренції з високоякісним аспром, і після часткової втрати незалежності (1513 р.) спроба повернутися на польську монетну стопу при Богдані та Штефаниці (1504 – 1527рр.), не могло мати ніякого успіху – з Молдови та Мунтенії у Туреччину пішла данина срібними та золотими грішми яка обезкровила їх економіку та посприяла відносній стабілізації (до 1584р.) турецького аспра (акче).

                  До цього періоду стабілізації відноситься і турецький аспр Сулеймана – І (1520 – 1566 рр.) знайдена в жовтні 2008 року в селі Опришени.

  У першому десятилітті XVст., практично завершилося переорієнтація молдовської грошової системи на лічбу “золотих татарських” (татарських або язичних), яка стала для найближчих сусідів звичною татарською лічбою.

                   Інтенсивна трансильванська торгівля Молдови покликала до життя молдовські наслідування угорських денаріїв  Александра Лапушняну 1558 р., Геракліта Деспота 1561 – 1562 рр., та Штефана Томаші 1563 р., загальний обсяг яких в грошовому ринку Молдови і тим більше Буковини, що знаходились віддалік від трансільванських торгових шляхів. Про угорська орієнтація молдовського монетного карбування добре узгоджувалась з “талаською лічбою золотих на аспри”, за якою високоякісний аспр в 0.73 г складав з початку 2 угорські денарії по 0.45 г 600 проби, а в кінці XVІ ст., відповідав одному денарію (бану). Ця рівність монет пізніше – у XVІІ ст., - могла посприяти функціональному перенесенню назви бан (яка зберігається серед румун Буковини до сьогодення) на позначення турецького акче.

                  Треба відзначити що в цьому періоді стан грошового обігу Молдови мав різнобій  грошової системи що свідчить про відносну відсталість внутрішньої торгівлі і переважаючу роль зовнішньої торгівлі1. Це зумовило засилля чужоземної монети, стабільної за часом карбування та кращої за якістю.

                  Дрібними розмінними монетами у Молдові  XV ст., були денарії, названі пізніше бані з ймовірним курсом 14 денаріїв на 1 празький та 10 денаріїв на литовський гріш. Їх назва походить від терміна denares banales. Звична назва денарія бан до Молдови прийшла з Мунтенії та Трансільванії в час господарювання Александра Лепушняну. Як засвідчують монетні скарби XVІ ст., угорські денарії стали дуже розповсюдженими на території Молдови, чого не можна сказати про рідкі молдовські денарії Александра,  Штефана Томаші, а потім Геракліта Деспота 1563 р. На території Північної Буковини, за винятком знахідки декількох денаріїв Фердінанда – І 1550 – х років2, денарієва монета не виявлялась.

                  Стабільні економічні зв’язки з Польщею. Особливо після реформи 1526 р., сприяли появи польської монети на території Молдови і особливо прикордонної Буковини.

                  З 1470 – их рр. на молдовський ринок увірвався турецький аспр, де зайняв чільні позиції3. Про це свідчить і той факт що в середині XVІ ст., державну скарбницю Молдови накопичували  не молдовські гроші а золоті дукати та срібні аспри. По різним текстовим матеріалам XV - XVІІ  ст., можна встановити і певні грошові відношення та курс аспра, оцінити рівень розповсюдження цієї монети на Буковині.

                  Наприкінці   XV – початку XVІ ст., досить популярно була і угорська золота монета у формах златий оугорский та florin. Двадцять випадків ужитку в документах пов’язані з Буковиною.

                  Історія грошевого обігу у другій половині  XVІ ст., і у  XVІІ ст., пов’язане з періодом посилення турецького гніту на Буковині. Цей час став дуже нестабільним в економічному стані і для самої Туреччини.

                   Збіднілу в наслідок відтоку срібла до Ірану, скарбницю, що мало задовольнити потреби султанського двору та нові військові походи, повині були поповнювати країни васали ( у тому числі і Молдова у складі якої була і Буковина). Монетна політика Молдовського господаря Іоана Лютого (1572 – 1574рр)., який випустив мідні молдовські акче, не могла компенсувати подвійного збільшення податку з 35000 галбенів до 70000 золотих1.

                  В умовах слабо розвинутого внутрішнього ринку, посилення турецького гніту для задоволення нових експансіоністських заходів зовнішній ринок залишався і в цей період провідним, що сприяло напливові іноземної монети в Молдову2, та в її частково ізольований (в економічному відношенні завдяки постійним торговим зв’язкам з Польщею) регіон Буковину з найбільшим торговим центром Хотином3. У обігу, поруч з дрібними європейськими монетами, утверджується таляри та дукати4.

                  Монетна політика Туреччини кінця XVІ ст., покотилися протореними шляхами інфляції. XVІ ст., стало періодом катастрофічного падіння акче. Це значно знизило довіру до турецької монети на молдовському та буковинському ринках, де запанували європейський таляр, необхідний для сплати харачу Туреччині, та якісні розмінні польські монети: солід, грош, потрійний гріш, шостак, що з’явилися в результаті успішної монетної ординації Стефана Баторія від 24.04.1578р. та 1580р1.

                   Початок   XVІІ ст., (1601 – 1623рр.) характеризувався  інтенсифікацією монетного карбування Польщі та новими грошовими реформами при Сигізмунді – ІІІ Ваза (1587 – 1632рр.). Останні супроводжувалась постійним погіршенням монетної стопи ново відчеканених середніх номіналів – ортів і шостаків, та випуском маси низькопробних номіналів – солідів, грошів та з 1614 р. півтораків2. Кількість чистого срібла в грошевій монеті знизилась за роки правління Сигізмунда – ІІІ, в два з половиною раза, що викликало стрімке зростання курсу таляра в ті ж 2.5 раза3. Проте середні монети орти, шостаки, а особливо потрійні гроші, що були на початку XVІІ ст., відносно високоякісними монетами, завоювали молдовський ринок і користувалися на ньому попитом.

                  Підірвала довіру до польської монети невдалі грошеві реформи Яна – ІІ Казимира (1648 - 1668), результатом яких були карбування тимфів та солідів – боратинок  з певним примусовим курсом. Це привило до  піднесення цін на якісну середню монету в два рази – старий півтора став дорівнювати 3 грошам4. випуск молдовських солідів Євстратієм Дабіжи Води (1661- 1665рр.), а потім численних сучавських “домниць” підробок польських монет. Завдав в кінцевому результаті страшний економічний удар Молдові, її консервативному ринку з традиційно невисокими цінами.

                  Численні війни другої половини XVІІ ст., на території Молдови, безкінечні грабунки татарами, незліченні побори турків підірвали економіку Молдови та Буковини. При господарі Дука продовжувалося інтенсивне псування грошей, що привело, до зростання цін і розладу господарства. Польський посол скаржився, що у Молдові карбували “погані гроші з польськими знаками”, ймовірно, соліди та боратинки. Неякісні гроші впали у ціні. Мільйони низькоякісних імітацій до кінця  XVІІ ст., заполонили грошові ринки сусідніх країн, “викликавши неодноразові скарги в Оттоманську Порту, яка остаточно заборонило молдовським господарям карбувати будь – яку монету взагалі”.

                  На грошевому ринку Молдови та Буковини, за свідченням монетних скарбів кінця XVІІ – середини XVІІІ ст., безроздільно панувала іноземна монета середньої та низької якості – золотими монетами з 1630 – х рр., виплачувалась данина Оттоманської Порті, що призводило до її постійної нестачі у Молдові.

                  Аналіз скарбового матеріалу цього періоду з території міжріччя Серету, Верхнього Пруту та Середнього Дністра засвідчує, що тут в цей час переважали монети польського та литовського карбування, зокрема про це говорять скарби із Вербінців, Дорошівців та поодинокі знахідки монет1.

                   Разом з тим нумізматичні пам’ятки із с. Опришени показує, що й окремі монети господаря Богдана – ІІІ, та турецькі, польські і угорські проникали на місцевий ринок, що дозволяє повніше висвітлити розвиток грошового господарства місцевого населення у XVІ столітті.