В першій половині XІV ст. На політичний карті Світу, появилась нова держава Молдова з Буковиною у її складі, а розвиток економічних відносин – створенню власної монетної системи. Попри монети власного карбування у  XV – XVII ст., на території Молдови і Буковини в обігу були і монети інших країн. Про походження молдовської монети у нумізматичних студіях немає єдиної точки зору, не зважаючи на достатню кількість скарбових знахідок1.

          Участь Молдови у міжнародній торгівлі посприяла нагромадженню в країні запасів срібла й забезпечила відносно регулярне карбування національної монети, яку запровадив орієнтовано у 1377 р., господар Петро І Мушат2. Наявні (завдяки міжнародній торгівлі) запаси срібла дозволили Молдові орієнтовано з 1379 по 1666 рр. (з певними перервами) провадити карбування al marco своєї власної монети3.право монетного карбування молдовських воєвод, незважаючи на власну присягу Польщі (26.09.1387р.), залишалося недоторканим упродовж сторіч.

         На початку XV ст., за часів правління Олександра Доброго (1400 - 1432), було продовжено карбування монет, які нумізмати за звичай називають “грошами” та “половинами гроша”. Крім того, до 1440 – х рр., карбувався й інший тип монети, вагою в 1.55г., відомий в нумізматичній літературі під назвою “подвійний гріш”. За своїми параметрами ця монета, яка побувала й на Буковині (одинока знахідка в селі Іванківці, скарб у місті Сучава)4, відповідала польському та львівському пів грошам Владислава Ягайла (1388 – 1432рр.), вагою в 1.58г.

         Карбування молдовської монети залежала від притоку імпортованого срібла -  власного срібла Молдова немала. Це створювало певну нестійкість монетного карбування, відбивалося на його регулярності та масштабності, появі білонних, мідних та субератних (покритих зверху сріблом) емісій, які використовувалися господарями для поповнення своєї скарбниці. Ці обставини спричинили певну слабкість та нестабільність монетної системи, в наслідок чого курс молдовської монети упав до середини шостого десятиріччя  XVст. Петро Арон, господар Молдови, був вимушений провести у 1460 – х рр., монетну реформу і випустив відносно якісні гроші в 0.60г. та пів гроші в 0.30 г, поки – що невідомі в місцевих знахідках. Шість монет Штефана  Великого, чеканені за цією стопою були знайдені у Новоселиці1. 

          Нестача власного монетного срібла, з одного боку, зовнішньоекономічні торгівельні зв’язки, з іншого, сприяли закріпленню в грошовому обігу іноземної монети. За монетними знахідками у першій половині XVст. У північно молдовських землях, які і в Галичині, переважають празькі гроші у супроводі червоно руських (галицьких ) грошів та денаріїв (до 1450 рр.), (скарб з міста Сирет в  Румунії). Празьки гроші знаходили і на Горючій (Чернівці), і в скарбах з сіл Боянчук та Верхівці2. У південомолдовських землях була значною участь кримсько – генуезьких та джучидських дирхемів. З 1430 -= х рр.. з’являються турецькі акче, а з 1470 – х рр. – угорські денарії Матяша Гуніаді та Владислава (1490 – 1516 рр.), які відігравали надзвичайно велику роль у грошовому господарстві Молдови3.

         У скарбах кінця XІV - XVст., окрім срібних монет, можна виявити й угорськи золоті флорини (на приклад золотий флорин з Опришен, знайдений місцевим мешканцем восени 2005 року)1,та венеціанські  дукати, серед яких значну частину займали імітації, ймовірно, генуезького та білгородського походження – у скарбі XІV ст., із Браєшти біля Дорогою (Румунія, Ботошанський повіт) було поряд з 49 венеціанськими дукатами ще 19 їхніх імітації2. Генуезькі цехіни мали ж значно менше розповсюдження.

          У надрах грошевого обігу XVст., зародилася та остаточно сформувалась система лічби, яка потім надовго протрималась у Польщі (донині), Україні (до 19 ст.) та Молдові (до 17 ст.) – система лічби на золоті (польські злоті)3.

         Поява золотих монет у грошевому обігу була викликана подальшим економічним розвитком та потребами міжнародної торгівлі, яку не задовольняли обезцінені низькопробні денарії. Низькопробні денарії.

          Угорський золотий (floreni ungaricales) потрапила через купців з Бистриці та Братова до Молдови.

         Крім угорських золотих, у XVст., з’явилися і турецькі золоті. У період спроби та встановлення османського панування грошовий ринок Молдови відзначався значним різнобоєм грошевих одиниць, на жаль, лише частково підтверджених документальними свідченнями, та різноспрямованими тенденціями. Якщо на початку періоду почався  приплив угорської монети та домінування турецького акче, що підготовлював економічно – військову експансію Туреччини, то пізніше – внаслідок торгівельних зносин – виділилися група польських монет. Це не могло не позначитися на молдовський монетній системі. Високоякісний турецькій акче  XVст., як аспр Мурада – ІІ (1421 - 1451) в 1.21 грама, Мухамада – ІІ (1451 - 1481) в 1.098 г, 900 проби4, був чи не

найсильнішою монетою середньовічної Європи. В незначній мірі ослабило його позиції і певне зниження ваги до 0.737 г при Баязиді – ІІ (1481 – 1512рр.). ця монета, за аналогом скарбових знахідок, залишилась найпопулярнішою монетою Молдови кінця XVст., початку XVІ ст.

молдовська монетна система, відчуваючи сильний натиск турецьких монет, зробила спробу переорієнтуватися на їх вагові показники, а не на угорські денарії1. внаслідок реформи Петра Арона (1451 - 1457) підтриманої пізніше Стефаном Великим (1457 - 1504), молдовський гріш, як і мунтенський срібний дукат, понизив свою вагу з 1.10 г до 0.72 – 0.60 г, тобто переорієнтувався з польської на турецьку монетну систему Баязида – ІІ2. Йому однак, не вдалося витримати конкуренції з високоякісним аспром, і після часткової втрати незалежності (1513 р.) спроба повернутися на польську монетну стопу при Богдані та Штефаниці (1504 – 1527рр.), не могло мати ніякого успіху – з Молдови та Мунтенії у Туреччину пішла данина срібними та золотими грішми яка обезкровила їх економіку та посприяла відносній стабілізації (до 1584р.) турецького аспра (акче).

                  До цього періоду стабілізації відноситься і турецький аспр Сулеймана – І (1520 – 1566 рр.) знайдена в жовтні 2008 року в селі Опришени.

  У першому десятилітті XVст., практично завершилося переорієнтація молдовської грошової системи на лічбу “золотих татарських” (татарських або язичних), яка стала для найближчих сусідів звичною татарською лічбою.

                   Інтенсивна трансильванська торгівля Молдови покликала до життя молдовські наслідування угорських денаріїв  Александра Лапушняну 1558 р., Геракліта Деспота 1561 – 1562 рр., та Штефана Томаші 1563 р., загальний обсяг яких в грошовому ринку Молдови і тим більше Буковини, що знаходились віддалік від трансільванських торгових шляхів. Про угорська орієнтація молдовського монетного карбування добре узгоджувалась з “талаською лічбою золотих на аспри”, за якою високоякісний аспр в 0.73 г складав з початку 2 угорські денарії по 0.45 г 600 проби, а в кінці XVІ ст., відповідав одному денарію (бану). Ця рівність монет пізніше – у XVІІ ст., - могла посприяти функціональному перенесенню назви бан (яка зберігається серед румун Буковини до сьогодення) на позначення турецького акче.

                  Треба відзначити що в цьому періоді стан грошового обігу Молдови мав різнобій  грошової системи що свідчить про відносну відсталість внутрішньої торгівлі і переважаючу роль зовнішньої торгівлі1. Це зумовило заси ... Читати далі »