Lilia Dergaciova (Bucharest),
Nicolai Bodnariuc (Oprysheny)
A COIN HOARD OF HUNGARIAN DENARS
FROM MATTHIAS CORVINUS
AND VLADISLAV II FROM CHERNIVTSI REGION.
TO THE PROBLEM OF THE NEW MINT-MARKS
The paper at hand focus on a small hoard of the 16th century, recently found in the Chernivtsi region. Due to the information offered by discoverers, the hoard was found on the territory of Bârlinți village, abandoned today, but mentioned in written sources since the 15th century. According to topographic maps and written sources, it was located on the left bank of the Kotovets River, 500-600 meters from its discharge in the Siret River.
Over the last two decades, numerous archaeological artefacts have been found at this site. Their presence confirms its function since the late 14th century to the 60s of the 19th century. The peak of the development falls on the 16th-17th centuries. Thus, our coin hoard fits perfectly into the chronological range of the settlement.
The hoard consists of 31 silver Denars, struck in the reign of Matthias Corvinus and Vladislav II (24 and 7 items, respectively), between 1468 and 1505. Only one coin, the youngest one, has a year of issue. The coins were minted at the mints of Kremnitz (Matthias Corvinus – 18, Vladislav II – 7), Nagybánya (2), Buda (1), Kosica (1), Wrocław (1) and Vienna (1). The hoard is not unique to medieval Principality of Moldova. Due to economic relations with Transilvania through the cities of Bistrița and Brașov, the post-reform Denars of Matthias Corvinus, of Patrona Hungariae type, entered the territory of Principality. They took part in the local monetary circulation actively. Moreover, the coins of these two issuers have been registered in the composition of numerous coin complexes, hidden during the early 16th – first half of the 18th centuries (in total, over 30 hoards).
The hoard contains some coins with the mint-marks of the craftsmen and/or a combination of the marks that have not been described in numismatic catalogues. The most notable are Denars of Matthias Corvinus, struck in Kremnitz, which can be attributed to the coin production of Veil Mühlstein, those minted by Wrocław and Vienna, during the governorship of Stephanus Zápolya. Special attention deserves the coins of Vladislav II, Kremnitz’ production, signed by Stephanus Ryzmegl & Erasmus Rezl, Andreas Hellebrand & Franz Körnidel.
 

Микола Боднарюк,
Ілля Безушко,
Андрій Ісопеску (Опришени)
ЗНИКЛЕ СЕЛО БИРЛІНЦИ У СВІТЛІ
АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
З 2014 р. у весняний та осінній періоди проводились систематичні дослідження берегів річок Опришанка та Котовець, лівих приток р. Сірет для виявлення слідів давніх поселень, про які старожили навколишніх сіл розповсюджували різні легенди. Розповідь про одну з таких цікавих легенд знаходимо у науковця, письменника, вихідця з Опришен Іоана Білецького-Албеску. В праці «Спогади з минулих віків» він писав: «Вниз по течії річки Котовець неподалік від річки Сірет існувало в далекому середньовіччі село Бирлінци, яке належало боярину Бирлічу. З невідомих причин село зникло, на початку XVIII століття. Старожили розповідають, що село зникло тому що страждало від частих паводків, або згоріло вщент від великого вогню під час турецько- російських війн у XVIII столітті. Згадую, як мій дід та батько розповідали, що на місці, де була церква зниклого села і досі плугом ніхто не чіпає ту землю. А люди, які залишили село піднялись вище по течії річки і створили нове село Опришени».
Проведені археологічні дослідження за останні роки в с. Опришени і на берегах р. Котовець дають нові невичерпні докази про одночасне існування в середньовіччі сіл Бирлінци та Опришени. Беручи до уваги той факт, що с. Опришени згадується у грамоті господаря Олександра Доброго 17 березня 1418 р., а власником села зазначено боярина Сина Бирліча, на нашу думку, засновника села Бирлінци, то можемо припустити, що боярин Бирліч, який купив або отримав за службу від господаря спочатку с. Опришени, заснував і с. Бирлінци в нижній течії р. Котовець. Напевно, пізніше на початку XVIII ст., потерпаючи від природних катаклізмів або інших причин, мешканці поселення Бирлінци піднялись вище по течії і створили село, яке належало боярину Стерче, та село Бирлінци-Гоянулуй (Слобідка). Село Опришени, яке отримало назву від боярина Оприша ще в середині XIV ст., продовжило свій окремий шлях соціально-економічного розвитку.
Дослідження письмових джерел відкривають чимало таємниць даного зниклого села. З їх вивчення випливає, що середньовічне село, розташоване поблизу Опришен, фігурує під назвами: «Бирлінци», «Берлінц», «Бурленць», «Бурленіца» чи «Берлінци», згадувалося в документах ще з початку XV ст., та належало боярину Бирлічу який у 1418 р. був господарем і с. Опришени. Представники цієї боярської сім’ї відомі ще з 1415 р., коли боярин Син Бирліч, тобто син боярина Бирліча, робив дарчі монастирю Молдовіца.
Село Бирлінці згадується і пізніше в грамоті Штефана Великого від 15 березня 1490 р., де господар вказує церкви Радівецького епіскопату, підтверджуючи власність над 44 селами з Сучавського повіту, отриманими ще з часів Олександра Доброго, та 6 сіл Чернівецького повіту, серед яких с. Бирлінци з церквою та священиком, яке межує з селами Опришени, Глибока, Черепківці, Вовчинець та Тереблеча.
Археологічні матеріали, виявлені на місці зниклого с. Бирлінци, відносяться до періоду пізнього середньовіччя та нового часу – XV-XVI ст. та XVIII ст. Вони належать до предметів побуту мешканців тогочасного села, серед яких уламки різноманітного посуду: глечики, чаші, миски, покришки переважно сірого кольору, виготовлені на гончарному крузі, добре опалені. Тут же виявлені залізні речі: цвяхи з великими головками, наперстки, голки й ін. (рис. 1).