Про перебування тут професійного військового контингенту говорять і знахідки остеологічних матеріалів, а саме понад тисячу екземплярів тваринних кісток (візуально, це кістки великої та малої рогатої худоби, свиней та диких тварин) та рибних кісток і луски. Така кількість знахідок кісток може пов’язуватися, або із централізованим постачанням тварин і риби гарнізону, чи з утримуванням його за рахунок натуральних податків із місцевого населення.

Стосовно проживання на городищі професійних воїнів говорять і матеріали про їх дозвілля. Це знахідки 14 гральних кубиків та рогових заготівок для їх виготовлення. Очевидна, гра в кості була найпоширенішою формою відпочинку контингенту гарнізону.

На пам’ятці виявлено невелику кількість прикрас, до яких відносяться бронзовий гудзик, бронзові кільця й браслет та натільний свинцевий хрестик, та предметів побуту і знарядь праці, що ще раз засвідчує специфічність життя і занять воїнів гарнізону.

При розкопках пам’ятки знайдено 11 монет, які дозволяють визначити час існування та загибелі городища. Виявлені монети представлені 5 празькими обрізаними грошами (діаметр 2,6–2,5 см, вага 1,2–2,5 г) відкарбованими при королях Яні І Люксембурзькому (1310–1346) (4 примірники), Карлі І (1346–1378) (1 примірник), двома мідними і двома срібними наслідуванням монет Золотої Орди (найвірогідніше срібні номінали є наслідуваннями київського князя Володимира Ольгердовича (1362-1394) золотоординським монетам хана Джанібека (1351-1353), срібним денарієм м. Аквілея, карбованим при Бернтранді (1334–1350) та срібним угорським денарієм Людовіка І (1342–1382 рр.). В цілому всі нумізматичні знахідки вкладаються в хронологічний діапазон 60–70-х рр. XIV ст. Цим часом, очевидно, й слід датувати період існування та загибелі городища.

Підтверджують подібне датування також віднайдені під час розкопок сфрагістичні пам’ятки: масивна печатка-матриця та свинцева торгівельна пломба. Перша із них була знайдена поблизу великого дерев’яного будинку, де, очевидно, перебувала резиденція військової адміністрації залоги, а друга – в підніжжі городища на території поселення. Щодо останньої із цих знахідок, то вона належить до числа поширених на теренах цілої середньовічної Європи торгівельних пломб, якими опечатували різноманітні товари, що йшли на експорт^[1]. Крім всього іншого, знахідка торгівельної пломби на городищі дає підстави зробити висновок про його прикордонне розташування, адже пломби подібного типу знімалися з товарів саме під час проходження прикордонної митниці, з чим зокрема пов’язана наявність величезної кількості подібних пломб поблизу Дорогичина, що був одним з головних прикордонних міст Русі на західному напрямі^[2]. Разом з тим, одиничність знахідки, має вказувати на те, що прикордонне розташування городища в с. Зелена Липа тривало недовго – вірогідно декілька років перед загибеллю поселення.

Наявні на пломбі (діаметр якої становить 1,31 мм, товщина 0,51 мм, вага – 2,9 г) зображення дозволяють встановити, як її походження так і приблизний час виготовлення. На одній з її сторін зображена вежа з чотирма зубцями та прочиненими воротами, на іншій – геральдична лілія в колі в оточенні затертого напису, з якого видно декілька маюскульних літер. Наявність на пломбі фігури лілії дозволяє прив’язати знахідку до часів правління угорського короля (1342–1382) Людовика І Анжуйського, за якого військово-політична та економічна експансія Корони св. Стефана сягнула берегів Дністра^[3]. У 1354 р. угорські війська здійснили похід у степи, наслідком якого стало підпорядкування владі короля Людовика країни Прославії (майбутньої Брацлавської землі)^[4]. Вірогідно, що саме у цей час городище в с. Зелена Липа на деякий час могло стати прикордонним пунктом угорських володінь (центром угорської Прославії очевидно стала заснована на лівобережжі Дністра фортеця Нестервар, тобто – Дністровий замок).

 

 

торгівельна пломба з городища в с. Зелена Липа

 

Прославія перебувала у політичній орбіті Угорського Корони вірогідно до зламу 50-х – 60-х рр. XIV ст. Принаймні, вже в часі Синьоводської битви 1362 р. за ці терени змагалися Литовсько-Руська держава і татарські правителі Хаджибей, Кутлу-Буга і Димитрій, в той час як Угорське королівство було виключене з цієї боротьби. Кінець угорського контролю над Прославією на нашу думку варто пов’язати власне з утворенням у цей час незалежного (і до того ж ворожого щодо Угорщини) Молдавського господарства, територія якого відрізала Прославію від земель Корони св. Стефана. Колишні угорські володіння за Карпатами, таким чином, виявилися поділеними між Великим князівством Литовським і Руським та новоутвореною Русо-Влахією, кордон між якими відтоді проходив уздовж Дністра. Городище в с. Зелена Липа, розташоване над правим берегом середньої течії Дністра, таким чином мало стати одним з північних форпостів держави воєводи Богдана.

Наскільки важливим у цей період було стратегічне значення цієї фортеці для Молдавського господарства свідчить знахідка печатки-матриці, яка, відповідно до наявних на ній зображення та легенди, атрибутується, як належна воєводі Богдану. Печатка, робоча частина якої має круглу форму (розміром 24 мм), містить у своєму полі зображення п’ятипелюсткової троянди з крапкою в середині. Малюнок зроблено дещо схематично. Так, приміром, пелюстки позначені лише лініями, які відокремлюють їх одну від одної, та зовнішнім колом без помітних заоруглень зовнішніх країв пелюсток.

 

матриця печатки воєводи Богдана І з городища в с. Зелена Липа

 

Легенду виконано латинським маюскулом середини XIV ст. Окремі літери, через пошкодження матриці, прочитуються лише гіпотетично, але в цілому стан збереження печатки дозволяє відчитати напис: + S * [BOH]DANI * WЄWOD : (тобто – печатка Богдана воєводи). Легенда починається з розділового хрестика, а закінчується двокрапкою. Слова відокремлені одне від одного розетками. Напис оточено з обох боків крапковими обідками. Варто відзначити, що латиномовні легенди характерні для молдавських печаток (як господарських, так і боярських) саме другої половини XIV ст.

 

      

 

печатки пана Станiслава Ротомпана Єловського 1387 р.

печатка пана Iвана Петровича Стравича 1393 р.

печатка пана Бирли Хорловського 1387 р.

 

Зокрема, латинським маюскулом було виконано напис на печатці воєводи і господаря молдавського (1374–1391) Петра І Мушата від 1387 р.^[5] Так само, як і на печатках русо-влахійських панів радних Станіслава Ротомпана Єловського від 1387^[6] і 1395 рр.^[7], Івана Петровича Стравича від 1393 р.^[8], Бирли Хорловського від 1387 р.^[9], Романа Сіретського від 1395 р.^[10], сучавського дворника (1401–1424) Івана пана від Тулови від 1407 р.^[11] (матрицю печатки було виготовлено в кінці XIV ст.). Мінускульним шрифтом виконано напис на печатці Драгоша витязя пана від Німця від 1391 р. ... Читати далі »