Одну із найчисленніших категорій знахідок на пам’ятці становлять предмети озброєння та спорядження вершника і бойового коня. Наприклад, тут знайдено залізні наконечники стріл (болтів) арбалетів (82 примірники) і луків (24 примірники), як оборонців городища, так і нападників. Вони в залежності від способу з’єднання з древком, поділяються на втульчасті та черешкові. На городищі переважають втульчасті наконечники стріл, як від арбалетів, так і луків.
Виявлені наконечники арбалетних стріл знаходять аналогії в європейських матеріалах ХІV ст. Згідно класифікації А.Ф. Медведєва вони відносяться до типу 4, 5, 8 (пірамідальні з ромбовидною головкою квадратною в перетині, пірамідальні квадратного перетину з гранню у вигляді гострого листка, лавролисті ромбічного перетину відповідно)[1]. В кожному із типів виділяються окремі варіанти, які розрізняються розмірами. Черешкові наконечники належать до типу 15 – квадратного перетину з ромбовидною гранню, зрізаними кутами та типу 16 ромбічного перетину з ромбовидною гранню і зрізаними кутами[2].
Таких типів арбалетні наконечники відомі за знахідками в шарах ХІV та першої половини ХV ст. у Новгороді, Городні, Виборзі, Мстиславлі[3], Луцьку, Володимирі-Волинському, Ізяславлі, Сокільці[4]. Відомі вони і в старожитностях Польщі (Слошів, Лігниця, Сідлятків, Новий Тарг)[5], Латвії[6], Угорщини та Румунії[7]. Велика кількість наконечників арбалетних стріл, знайдених на городищі вказує, що арбалет належав до найголовнішого виду ручної метальної зброї, яким були озброєні вояки залоги.
Наконечники стріл від лука представлені двошипними втульчастими та черешковими примірниками. Перші мають довжину від 6 до 4,6 см та вагу від 12 до 4,8 г, другі – від 6,7 – 6 см в довжину та вагу від 7,5 до 4 г. Крім наконечників стріл, на городищі трапилися дві кістяні насадки – свистки на древко стріли від лука. Вони бочкоподібної форми, пустотілі всередині та мають по два або три розташованих навпроти отвори. Такого типу насадки на стріли добре відомі в монгольських та золотоординських старожитностях ХІІІ–XIV ст.[8] Вони призначалися для закріплення палаючого клоччя чи трута та створення шумового ефекту при нападі на ворога[9]. Очевидно, що такими стрілами були озброєні кочовики, які проживали у цей час між Прутом та Дністром. Знахідки подібних насадок на стріли (всі вони пошкоджені від удару в перешкоду) можуть свідчити про участь воїнів-кочовиків у штурмі городища.
До захисного озброєння, знайденого на городищі, належать рештки пластинчастого панцира та кольчуги. Найбільше виявлено пластин від панцира. Всього знайдено 56 панцирних пластин, їх частин, пряжки та наконечники від поясів, якими обладунки фіксувався на тілі воїна. Виявлені пластини належать до захисного озброєння, яке на Русі називалося «брони дощатые», пізніше «зерцала», «куяк»[10]. В польських джерелах подібні доспіхи називалися «ioppa, due ioppe, lorica, pancernikum», у західноєвропейських писемних матеріалах вони фігурують як «pair de plattes, coat of plate, plates»[11].
Знайдені пластини мають різні розміри (найбільша довжина 13 см, ширина – 6 см, при товщині 1–1,5 мм) та форму (прямокутні, прямокутні зі зрізаними кутами, підтрикутні, підквадратні, із зубчатою нижньою частиною тощо), на всіх них знаходяться заклепки, з допомогою яких вони кріпилися до основи. Із таких пластин складалися, очевидно, нагрудники з короткими рукавами типу бригантини. Вони виготовлялися зі шкіри чи тканини, на які приклепувалися залізні пластини[12]. Ці захисні обладунки захищали від арбалетних стріл та ударної зброї. Значна кількість пластин на городищі свідчить, що панцирний обладунок був основним захисним озброєнням місцевих воїнів.
На городищі було виявлено також декілька частин кольчужного «полотна», яке складається із 3–4 переплетених між собою кольчужних кілець (діаметр 1,2 см, товщина 1–1,5 мм) та значну кількість розрізнених фрагментів кілець. Аналогічні кольчуги добре відомі в давньоруських та європейських старожитностях[13]. Можливо, що елементами кольчуги доповнювався пластинчастий панцир, зокрема з них виготовлялися короткі рукави.
До ударної зброї знайденої на городищі відноситься великий бойовий ніж-тесак, або короткий меч (довжина 41,5 см, ширина леза 3 см), який має із правої сторони виступ-фіксатор для кріплення на поясі. Аналогії подібному типу зброї поки що невідомі.
Інші предмети озброєння з городища представлені фрагментарно, це частини бойового ціпа, пращі, уламки лез і руків’я бойових ножів – кордів, уламки залізної та бронзових оковок піхв та гард (перехресть) кинджалів і бойових ножів.
На пам’ятці виявлено також елементи спорядження вершника та бойового коня. До них належать шпори (остроги), вудила, підкови, підпружні пряжки, оздоблення вуздечок, сідел, упряжі.
Шпори представлені десятьма знахідками. Вони мають характерний вигин основи, шиповидний відросток в нижній частині, довгий роздвоєний на кінцівці держак (шип) для коліщатка чи зірочки та вигнуті дуги з прямокутним чи вісімкоподібними закінченнями (петлями) та двома розташованими поряд отворами для кріплення. Загальна довжина збережених частин шпор становить 15–11 см, найбільша відстань між дугами – 6,5–8 см, розміри петель – 1,6–2 см, діаметр отворів – 0,3–0,4 см. Елементами фіксації шпор до взуття, як показують знайдені повністю збережені шпори із кріпленням, були невеликі залізні та бронзові пряжки з трапецієподібною рамкою.
Виявлені шпори належать до типу V, за О.Н. Кірпічніковим, із подвоєнимими круглими петлями та колесом[14]. Такі шпори почали з’являтися ще в ХІІІ ст., а найбільшого поширення набули в ХІV ст. Аналогії шпорам із досліджуваного городища знаходяться в польських i угорських середньовічних старожитностях[15], відомі вони і по знахідкам на українських землях[16]. Заслуговує на увагу факт відсутності, на переважній більшості шпор, зірочки (коліщатка). Очевидно, що ці елементи шпор виготовлялися із дорогоцінних металів. Єдине знайдене коліщатко не знаходилося в шпорі і було виявлено в культурному шарі. Воно досить масивне, зроблене із заліза, має діаметр 3,8 см та 44 насічки.
знахідки з городища третьої чверті ХІV ст. в с. Зелена Липа
До спорядження верхового коня належать ланки залізних кільчатих вудил довжиною 10 та 8 см, діаметри кілець відповідно 1–2 см та 0,5–0,4 см та великі залізні пряжки підпруг сідла. Останні досить великих розмірів 7х5 см і мають фігурні виступи. За західноєвропейськими аналогіями вони належать до ХІV ст.[17]
На городищі знайдено також значну кількість підків та їх фрагментів. Виявлені підкови масивні, розмірами 12х11,5 см, 8х7 см, вони мають в середній частині спеціальні канавки та по 3 отвори на кожній дузі. Характерною особливістю знайдених підків є наявність порівняно великого гакоподібного виступу висотою до 1 см на кінцях.
Наявність підків такого типу є свідченням присутності на городищі кіннотників, як правило, важкоозброєнних. Крім того, підкови в цей період були необхідним елементом спорядження коней, які використовувалися для перевезення купецьких возів. Аналогії підковам з даного городища відшукуються в польських, молдавських, угорських матеріалах[18], їх знахідки відомі й на українських землях[19].
Знайдені предмети озброєння та спорядження свідчать, що гарнізон городища складався із воїнів-професіоналів (піших і кіннотників), які були оснащені передовою та той час, європейською зброєю.
[1] Медведев А. Ручное метательное оружие. Лук и стрелы, самострел. – М., 1966. – С. 94.
[3] Алексеев Л. Мстиславский детинец в ХІІ–XIV вв. // Росийская археология. – 1995. – № 3. – С. 68; Воронин Н. Древнее Гродно // Материалы и исследования по археологии. – 1954. – № 41. – С. 139; Медведев А. Ручное метательное оружие. – С. 94–95; Тюленев В. К вопросу о дошведском поселении на месте Выборга // Новое в археологии СССР и Финляндии. – М., 1984. – С. 118–125.
[4] Шокарев Ю. Луки и арбалеты. – М., 2001. – С. 131; Виногородська Л. Предмети озброєння та обладунків XIV–XV ст. з розкопок замків на Побужжі // Держава та армія. – Львів, 2006. – № 571. – С. 77.
[5] Leńczyk G. Wyniki dotychczasowych badań na Tyńcu pow. Kraków // Materialy archeologiczne. – T. І. – 1956. – S. 7–61; Nadolski A. Broń i stroi rycerstwa polskiego w sredniowieczu. – Wrocław–Warszawa, 1979. – S. 72; Nadolski A., Lewandowski M. Broń strzelecza // Uzbrojenie w Polsce Średniowiecznej 1350–1450. – Łódź, 1990. – S. 143–153; Kaizer L. Folwark i stacja królewska w Brodni koło Sieradza // Folia archaelogica. – Łódź, 1994. – № 18. – S. 77–104.
[6] Медведев А. Ручное метательное оружие. – С. 95–96.
[7] Gajewska M., Kruppe J. The catchedral’s hill of Frombork. Braniewo district, in the licht of regent archaelogikal research // Archaelogia Polona. – Wrocław–Warszawa–Kraków, 1964. – S. 323–337.
[8] Немеров В. Воинское снаряжение и оружие монгольского воина ХІІІ–XV вв. // Советская археология. – 1987. – № 2. – С. 218–219.
[9] Данилов В. Предметы вооружения, снаряжения всадника и коня из Суздаля // Материалы по средвековой археологии Северо-Восточной Руси. – М., 1991. – С. 84.
[10] Кирпичников А. Древнерусское оружие. – Вып. ІІІ. – Л., 1971. – С. 15, 19.
[11] Źygulski J. Broń w dawnej Polsce. Na tle uzbrojenia Europy i bliskiego Wschodu. – Warszawa, 1975. – S. 64.
[12] Белецкий В. Псковская экспедиция Эрмитажа (к итогам раскопок 1954–1987 гг.) // Итоги археологических экспедиций. – Л., 1989. – С. 188–205; Плавінскі М. Засцерагальне узбраенне ІХ–ХІІІ ст. на тэрыторыі Беларусі // Гістарычна-археалагічны зборнік. – Мінск, 2001. – № 16. – С. 138–150.
[13] Кирпичников А. Древнерусское оружие. – Вып. III. – C. 7–15.
[14] Кирпичников А. Снаряжение всадника и верхового коня на Руси ІХ–ХІІІ вв. – Л., 1973. – C. 67–68.
[15] Kołodziejski S. Les eperons a molette du territoire de la petite Pologne au moyen age // Memoires archeologiques. – Lublin, 1985. – Р. 164, 168, 174–177; Nadolski A. Broń i stroj rycerstwa polskiego w średniowieczu. – Wrocław–Warszawa, 1979. – S. 504.
[16] Виногородська Л. Предмети озброєння та обладунків XIV–XV ст. – С. 79; Корчинський О. Зудеч (короткий підсумок археологічних досліджень ) // Матеріали з археології Прикарпаття та Волині. – Вип. XI. – 2007. – C. 278.
[17] Кирпичников А. Снаряжение всадника и верхового коня на Руси. – С. 77–78.
[18] Cheptea S. Descoperile arheologice din 1963 de la Siret // Apcheologia Moldovei. – T. VII. – 1972. – Р. 447; Gajewska M., Kruppe J. The catchedral’s hill of Frombork. Braniewo district, in the licht of regent archaelogikal research // Archaelogia Polona. – Wroclaw–Warszawa–Krakow, 1964. – Р. 333; Spinei V. Universa Valachica. – Chisineau, 2006. – Р. 144.
[19] Корчинський О. Зудеч. – C. 278.
|
