Вхід на сайт

Пошук

Годинник

Крилаті вислови

Календар

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
«  Вересень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930

Міні-чат

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 27

Про Глибоччину

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




П`ятниця, 25.09.2020, 17:48
Вітаю Вас Гість | RSS
Сайт   вчителя   історії   Опришенської   ЗОШ   І-ІІІ   ступенів  Боднарюка   Миколи   Івановича
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Архів матеріалів

Noi cercetări arheologice la cetatea Hotin

   

Anual la cetatea medievală din Hotin se desfășoară cercetări arheologice la care, pe lângă studenții facultății de istorie a Universității Naționale "Iurii Fedkovici" din Cernăuți, participă membri ai cercului "Tinerii arheologi" de la școala generală din Oprișeni.

 

      Anul acesta cercetările s-au desfășurat în perioada 5-22 iulie. Anul acesta au fost trei șantiere arheologice. Primul - la intrarea pe teritoriul cetății, la est de poarta principală, al doilea - sub podul de intrare în cetate, al treilea - în beciurile de sub casa pârcălabului din interiorul cetății.

      Cercetările au fost conduse de Nicolai Ilchiv, candidat în științe istorice, conferențiar la Universitatea Națională "Iuri Fedkovici" din Cernăuți, și de aspirantul Vitali Kolisnicenco. La săpături a participat activ șeful Secției de protecție a patrimoniului cultural al naționalităților și religiilor a Direcției de cultură a Administrației regionale de stat Victor Griga.

  

     Săpăturile au scos la iveală noi mistere ale fortăreței. La primul șantier a fost descoperită o fântână din perioada atomană, a doua care a fost săpată pe teritoriul cetății. La șantierul nr. 2 a fost descoperit un depozit de ghiulele pentru tunuri de diferite demensiuni și un bogat material de ceramică. La șantierul nr. 3 a fost cercetat beciul de sub casa pârcălabului din centrul cetății. Scopul principal a fost de a urmări fundațiile cetății pe care sunt situate construcțiile de la suprafață. Aici au fost descoperite și monede medievale.

     Cercetățile au fost deasebit de interesante și au oferit științei noi informații importante despre istoria ținutului nostru natal.

   

Nicolae BODNARIUC,

directorul Muzeului de arheologie

și etnografie "M. Hacman"

din Oprișeni

Nicolai ILCHIV,

 candidat în științe istorice,

conferențiar la Universitatea

Națională "Iuri Fedkovici".

Переглядів: 149 | Додав: director | Дата: 01.08.2016 | Коментарі (0)

Літня практика

Учні Опришенської ЗОШ під час літньої практики провели ряд цікавих екскурсій місцями рідного краю. Найцікавішими були практичні заняття на археологічних населеннях рідного села та робота у фондах шкільного музею археології та етнографії    ім. Максиміліана Гакмана.

         Члени гуртка "Юні археологи" розпочали підготовку до літньої археологічної практики у Хотинській фортеці. Літня практика дає змогу учням зокремити весь вивчений практичний матеріал на протязі навчального року.

Переглядів: 140 | Додав: director | Дата: 01.08.2016 | Коментарі (0)

03.05.2016 р. в Опришенській ЗОШ відбулося зустріч  випускників 1976, 1984, 1985 рр.

S6300254  S6300208

13133142_10205750255267179_8143514361269149892_n  13124938_10205750252107100_3759971247270165812_n

         Це була не просто зустріч, це – зустріч через роки. Випускники 1976 року були першими, які закінчили 10 класів у рідній школі. На святі були присутні і вчителі – пенсіонери, які також вже не так часто зустрічаються. Для них це була незабутня зустріч. Як приємно зустрічатися з друзями, однокласниками кожен день, а коли ця зустріч відбулася через 40, 30 років – незабутнє враження, яке назавжди залишиться в їхній пам’яті. Дорогих гостей привітали учні нашої школи з цікавою концертною програмою.

  S6300232   13164388_10205750273787642_2708709175833852886_n

   13095956_10205750288908020_2011125431481899642_n

         Після урочистої частини випускники разом поклали квіти на могили тих вчителів, яких вже немає серед живих. І ще вони відвідали місцевий храм, шкільний музей, адже деякі з них не були в селі багато років.

13173703_10205750282387857_3305605632030806531_n  

13096294_10205750253387132_7966902039601859272_n  13095792_10205750285267929_7634130574959911127_n

         Це була не просто зустріч – це було свято подорожі в дитинство, юність, а для вчителів у їхню молодість.

S6300186  13138762_10205750282027848_2964088821283719487_n

13094228_10205750250667064_6882406597010533272_n  13094293_10205750257227228_4445466083620726870_n

Переглядів: 165 | Додав: director | Дата: 04.05.2016 | Коментарі (0)

 

На базі шкільного археологічного музею вчителі історії Торончук Г.В., та Боднарюк М.І., провели для учнів 10 – 11 класів урок пам’яті, пов'язаний з подіями колективізації, масової депортації та голодоморів 1932 – 33 та     1946 – 1947 рр. В заході прийняли участь односельці, свідки тих буремних часів: Бірев Касян Артемович та Безушко Магдалена.

S6300147    S6300142

         Бірев Касян Артемович розповів причини та умови, в яких розпочалась колективізація в селі, і як їхня сім`я була змушена увійти до колгоспу. І сам Касян Артемович розпочав трудову діяльність в колгоспі з початку 50-их років.

S6300125     S6300136

         Безушко Магдалена являється останнім живим свідком депортації місцевих жителів. Вона у три з половиною роки з сім’єю була депортована у Казахстан. З сльозами на очах вони розповіли про страшні роки голодомору. Такі нестандартні уроки на базі музею будуть продовжитись і надалі.

S6300122     S6300126

         Учні мали змогу на практиці ознайомитись з історичними подіями тих далеких років. В музеї учні ознайомились і з фото та архівними матеріалами стосовно тих трагічних подій.

Переглядів: 118 | Додав: director | Дата: 29.04.2016 | Коментарі (0)

Юні археологи проводять нові дослідження.

S6300077        

         Гуртківці археологи Опришенської ЗОШ під керівництвом вчителя Боднарюка М.І., провели дослідження кар`єру по близу цегельного заводу в селі Опришени.

S6300095                        S6300091

Гуртківці знайшли цікаві геологічні артефакти на глибині від 30 до 40 метрів від поверхні і розпочали дослідження древніх органічних решток. Виявлені артефакти поповнять фонди Опришенського музею археології та етнографії ім. Максиміліана Гакмана.

S6300082                        S6300084

Переглядів: 132 | Додав: director | Дата: 21.04.2016 | Коментарі (0)

Câteva clipe petrecute cu Măria Sa – Poezia la școala medie Oprișeni

DSCN0046          DSCN0016

«De ziua ei, poezia a fost sărbătorită și în școala noastră. La evenimentul desfășurat în școală au participat iubitorii de vers și de metaforă: profesori și elevi, părinți, care au venit să-și exprime pasiunea pentru poezie.

         Cu această ocazie a fost organizat un frumos moment poetic întitulat «Poezie, tu ești fermecătoare». A fost prezentată vitrina de carte sub genericul «Din creația poeziilor», fiind prezentate operele scriitorilor  bucovineni. Anume în această zi frumoasă de primăvară de ziua mondială a Poeziei ne-au onorat cu prezența sa scriitorii și ziariștii bucovineni: dl Mircea Lutic, un apreciat scriitor român din Ucraina, cercetotor literar, istoric al culturii și un maestru neîntrecut al metaforei, dl Vasile Tărâțeanu, membru de onoare ai Academiei Române , a pășit cu  vitejie prin triumful de răscruce ale vieții si creației, rămânând un poet de suflet și de glie, un exemplu pentru generațiile de creatiri care au venit în urma sa, dl Vasile Bâcu, poet, președintele Societății pentru Cultura Românească «Mihai Eminescu» din regiunea Cernăuți, doamna Doina Bojescu,  care la  finele anului 2014 a fost primită în rândurile uniunii scriitorilor și a primit carnetul de membru al uniunii scriitoricești.

         Întâlnirea dedicată zilei Mondiale a Poeziei s-a încheiat cu recitaluri și donație de carte.

         Elevii și profesorii le-au mulțumit pentru aceste clipe, unde ne-am scăldat în aoza adevăratului paradis al dumnezeirii, unde se nasc visele și să tămăduesc durerile sufletești, unde ne încalcă în inimi gândul că dacă ne vom păstra graiul matern, credința și datinile străbune, vom dăinui veșnic pe aceste meleaguri mioratice.

         

Переглядів: 233 | Додав: director | Дата: 22.03.2016 | Коментарі (0)

Використання потенціалу музейної педагогіки

у формуванні ключових

життєвих компетентностей вихованців гуртка

 

Зібратися разом – це початок,

Триматися разом – це прогрес,

Працювати разом – це успіх.

Генрі Форд

 

Боднарюк М.І. вже 15 років є керівником краєзнавчого гуртка «Юні музеєзнавці» Глибоцького ЦТКСЕУМ, який діє на базі Опришенського загальноосвітнього навчального закладу та шкільного музею. Педагог – багатогранна творча особистість. У його діяльності гармонійно поєднуються різні напрями роботи. Історик за фахом, Микола Іванович є досвідчений краєзнавець, науковець, археолог, дослідник, організатор і директор шкільного музею археології та етнографії імені Максиміліана Гакмана, депутат Глибоцької районної ради, активний член наукових кафедр, державних, громадських організацій, товариств України, Молдови, Румунії. А ще він і директор Опришенської ЗОШ І-ІІІ ст.

Всі ці грані таланту педагога, напрями діяльності успішно поєднуються, доповнюються, взаємозбагачуються, окреслюють його педагогічний і соціальний портрет та є джерелом творчості, професійної компетентності, якісної і ефективної реалізації завдань позашкільної освіти.

Особливо яскраво і результативно сконцентрований передовий педагогічний досвід Боднарюка М.І. у роботі як керівника краєзнавчого гуртка «Юні музеєзнавці». Саме у такому просторі і форматі є можливості для створення додаткових умов формування в учнів інтелектуальної і творчої активності, пізнавальних здібностей, саморозвитку та самореалізації, виховання в них національно-патріотичних цінностей.

Теоретико-методологічною основою для учителя є ґрунтовне вивчення та застосування на практиці ідеї духовно-гуманістичного та особистісно-орієнтованого навчання і виховання видатних вітчизняних педагогів Софії Русової, Сухомлинського В.Д., Ващенко Т.Т., Ушинського К.Д., Беха І.Д., Тараненко І.Т., Гайди Л.А.

Слід відзначити, що для особистості педагога властива систематична і стабільна мотивація до зростання професійної, соціальної, краєзнавчої, психологічної компетентності. Він постійно вдосконалює напрями і зміст роботи творчого об’єднання, вміє раціонально поєднати традиційні методи навчання й виховання та інноваційні технології позашкільної освіти.

Підтвердженням цьому є методична проблема, над якою працює останні 5 років керівник гуртка. Її суть і значимість сконцентрована у самій назві «Використання потенціалу музейної педагогіки для формування базових життєвих компетентностей вихованців творчого об’єднання».

Специфіка роботи гуртка «Юні музеєзнавці в тому, що учні причетні до роботи шкільного музею. Вони збирають матеріали для нього, оформляють експозиції, виставки, проводять екскурсії, досліджують музейні предмети. Отже, в даному просторі діяльності активно і вдало поєднуються на практиці музейні форми комунікації, функціональне призначення музеєзнавства та ефективне використання психолого-педагогічних методів у пропаганді, дослідженні, популяризації та залученні музейного потенціалу до широкого наукового і суспільного обігу. Словом, музейна педагогіка визначає модель становлення особистості вихованців. В гурток спочатку приходять діти із сукупнітю задатків, здібностей, мотивів, а впродовж 3-4 років вони стають краєзнавцями, дослідниками, екскурсоводами з широким діапазоном знань і вмінь.

З цього твердження випливає і актуальність використання потенціалу мезуйної педагогіки в роботі керівника гуртка. Актуальність полягає в тому, що є суспільна потреба впроваджувати в освітньо-виховний простір позашкілля музеєзнавство як важливу наукову дисципліну, свідомо і цілеспрямовано залучати молодь до пошуку, оформлення, збереження, вивчення і дослідження музейних предметів, які мають історичну, семантичну, естетичну, репрезентативну цінність і є автентичним джерелом знань. У процесі такої діяльності у школярів формується система поглядів, знань про минуле рідного краю, виховується національна свідомість, усвідомлення ними особистої причетності до течії життя, що єднає покоління.

Методи, форми, завдання музейної педагогіки закладені і в авторській програмі гуртка «Юні музеєзнавці» Боднарюка М.І. У її зміст включені загальні питання музейної справи, враховано регіональні особливості буковинських музеїв та їх соціальної ролі. Заплановано також засвоєння основ музейної термінології, вивчення функцій і напрямків діяльності шкільного музею, оволодіння учнями навичками,уміннями пошукової, експедиційної, збиральницької роботи та художньо-естетичного оформлення експозицій, виставок.

У програмі також передбачена тематика учнівських пошуково-дослідницьких робіт на базі музею, проведення конференцій, тематичних вечорів, фольклорно-етнографічних свят, співпраця з навчальними закладами району, області та з науковими установами, громадськими організаціями і товариствами, музеями.

Програма орієнтована на те, щоб за допомогою вихованців музей археології і етнографії імені М.Гакмана вдосконалив свою освітньо-пізнавальну, суспільно-корисну і виховну функцію і став у навчальному процесі центром краєзнавчої роботи і важливим засобом соціалізації особистості.

На заняттях гуртка упродовж навчального року, в археологічних і етнографічних експедиціях в канікулярний період, на різних краєзнавчих заходах Микола Іванович уміло і компетентно створює сприятливі психолого-педагогічні умови, щоб діти почувалися комфортно, прагнули до пізнання, до творчого, інтелектуального і духовного розвитку. На озброєнні у педагога завжди вдалим і ефективним є інтерактивний метод, коли учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Як свідчить практика, вихованці надзвичайно позитивно сприймають ставлення до себе свого наставника. Якщо він добре, з повагою, з турботою ставиться до них, не застосовує владу, не принижує їх гідність, то він стає для них авторитетом, взірцем і в процесі співробітництва діти беруть і на себе відповідальність за результати спільної справи. У них також формується відчуття своєї значимості, віри в себе, впевненість у тому, що роблять щось цікаве, корисне, потрібне.

Методичний відділ Глибоцького ЦТКСЕУМ у процесі вивчення і узагальнення педагогічного досвіду керівника творчого об’єднання «Юні музеєзнавці» провів упродовж трьох років анкетування вихованців. Воно засвідчило, що діти цінують професійну компетентність свого наставника, його організаторські і комунікативні здібності. Та важливими є і такі особистісні моральні риси характеру як доброзичливість, врівноваженість, толерантність, повага до людей, порядність, відповідальність,культура, такт і етика у спілкуванні.

Він уміє вислухати кожного, заохотити до виконання важливих справ, дати шанс досягти успіхів, знає, коли і за що треба підтримати, похвалити, відзначити.

Звісно, що гармонійне поєднання в житті Миколи Івановича професійної, соціальної компетентності та особистих моральних якостей є запорукою того, що праця його як керівника гуртка є і буде успішною, корисною і результативною. Бо він передає своїм вихованцям не просто знання, а й своє ставлення до улюбленої справи, свої переконання і захопленість, свою громадянську позицію та є взірцем порядної і відповідальної людини.

Підтвердженням цьому є конкретні педагогічні та музеєзнавчі форми і методи роботи,які реалізовуються в рамках діяльності творчого об’єднання. У цьому зв’язку доречно зробити екскурс в минуле біографії нашого краянина. Так, ще в час навчання в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича на історичному факультеті талановитий і здібний студент захопився такою наукою як археологія.

Юнак усвідомлював, що вона – надійний ключ до пізнання минулого рідного краю. Студентські археологічні експедиції переконали, що це його покликання і орієнтація на майбутні археологічні дослідження.

Після вузу Микола Іванович почав працювати в рідній Опришенській школі вчителем історії. Одночасно зорганізував гурток «Юні археологи». Разом зі своїми вихованцями проводив розкопки в селі Опришени. Через два роки він переконався, що отча земля зберігає багато таємниць, бо знаходиться вона споконвіку на перехресті століть і доріг, що ведуть в різні кінці Європи. Разом з учнями було віднайдено чимало старовинних предметів в тому числі і рідкісних та унікальних.

Згодом археологічні експедиції вони почали успішно проводити в районі та області разом з науковцями ЧНУ та під керівництвом Пивоварова Сергія Володимировича, директора Буковинського центру археологічних досліджень при ЧНУ ім..Ю.Федь ... Читати далі »

Переглядів: 377 | Додав: director | Дата: 21.03.2016 | Коментарі (0)

Тези

Назва дослідницької роботи: Опришенський музей археології та етнографії ім. Максиміліана Гакмана – Храм людської пам’яті. Виконавець: Попович Марія - Аліна, учениця 9 – го класу Опришенської ЗОШ, Глибоцького району. Керівник: Боднарюк Микола Іванович, вчитель історії, директор Опришенської ЗОШ І – ІІІ ступенів.

Музейні предмети – це пам’ятки історії, культури, об’єкти природи. Вони – наслідки людської діяльності або процесів, що презентують, відтворюють окремі соціально-економічні віхи, періоди, епохи і тому мають наукове, історичне, семантичне, художнє, естетичне значення. Використання освітньо-виховного потенціалу музеїв – актуальне завдання сучасної школи.

В результаті опрацювання історичних та методичних джерел ми визначили свої основні форми і методи експедиційної, пошукової та дослідницької роботи.

Важливим напрямком у роботі музею в комплектуванні експонатів є щорічні археологічні експедиції членів гуртка «Юні археологи» в селі Опришени та в навколишніх населених пунктах. Для оцінки археологічних знахідок долучаємо науковців Буковинського центру археологічних досліджень при Чернівецькому національному університету імені Юрія Федьковича. Відтак оформляємо в експозиції музею, описуємо в пошуково-дослідницьких роботах.

Поширеною формою музейної роботи є збиральницький метод, який полягає у зустрічах з старожилами села, збір етнографічних предметів, фіксація речових матеріалів, записи розповідей, спогадів людей про важливі події минулого чи про конкретний предмет, складання паспорта музейного експоната та оформлення експозицій в музеї.

Мета та завдання нашої пошуково-дослідницької роботи полягає у комплексному узагальненні даних про Опришенський музей археології та етнографії, висвітлення історії його створення та функціонування. Спробуємо також проаналізувати основні експозиції музею, унікальні рідкісні музейні предмети та окреслити історичну, мистецьку, естетичну, пізнавально-освітню, патріотично-виховну функції музею в сучасних умовах.

Одним з осередків збереження, вивчення і пропаганди пам’яток матеріальної і духовної культури став і Опришенській музей археології та етнографії  ім. Максиміліана Гакмана, офіційне відкриття якого відбулося 18 грудня 2005 року.

         А починалося все ще в далекі 60 – ті роки минулого століття, коли місцевий вчитель історії, ентузіаст Пантелій Білецький, віддано займався улюбленою справою, зібрав матеріали про давню історію села та району, культурну спадщину, створену предками. Щоправда, тоді не вдалося  з різних причин відкрити музей, але він виховав добрих учнів-послідовників, справжніх патріотів «малої батьківщини».

В музеї зберігаються багато експонатів з палеоліту до сьогодення, які знайдені гуртківцями під час археологічних експедицій. Відвідувачі можуть ознайомитись з секціями  “Археологія”, де представлена одна з найбагатших колекції речей з палеоліту, Трипільської культури та археологічних пам’яток середньовіччя. В цій секції представлено декілька унікальних експонатів Трипільської пластики та залізні вироби  з середньовіччя.

В окремих виставках зберігаються і копії перших письмових джерел про село та різноманітні документи австрійського та румунського часу. Велику історичну цінність мають і етнографічні експозиції музею. Тут оформлено виставки народної культури: автентичні вишиті вироби, народні костюми  та знаряддя праці для виготовлення тканин для одежі, серед яких ткацький станок, пряслиця, веретена та інші речі кінця ХІХ – поч. ХХ ст.

В музеї також представлена велика колекція, ікон, написаних на дереві в кінці ХІХ ст., серед них і ікона, яка викликає дощі.

Загалом в музеї виставлено понад тисячу експонатів. Вони естетично оформлені в тематичні експозиції та дбайливо зберігаються. Таким чином музей дійсно став важливою скарбницею матеріальної і духовної культури минулого і сьогодення.

 

 

Переглядів: 154 | Додав: director | Дата: 14.03.2016 | Коментарі (0)

В першій половині XІV ст. На політичний карті Світу, появилась нова держава Молдова з Буковиною у її складі, а розвиток економічних відносин – створенню власної монетної системи. Попри монети власного карбування у  XV – XVII ст., на території Молдови і Буковини в обігу були і монети інших країн. Про походження молдовської монети у нумізматичних студіях немає єдиної точки зору, не зважаючи на достатню кількість скарбових знахідок1.

          Участь Молдови у міжнародній торгівлі посприяла нагромадженню в країні запасів срібла й забезпечила відносно регулярне карбування національної монети, яку запровадив орієнтовано у 1377 р., господар Петро І Мушат2. Наявні (завдяки міжнародній торгівлі) запаси срібла дозволили Молдові орієнтовано з 1379 по 1666 рр. (з певними перервами) провадити карбування al marco своєї власної монети3.право монетного карбування молдовських воєвод, незважаючи на власну присягу Польщі (26.09.1387р.), залишалося недоторканим упродовж сторіч.

         На початку XV ст., за часів правління Олександра Доброго (1400 - 1432), було продовжено карбування монет, які нумізмати за звичай називають “грошами” та “половинами гроша”. Крім того, до 1440 – х рр., карбувався й інший тип монети, вагою в 1.55г., відомий в нумізматичній літературі під назвою “подвійний гріш”. За своїми параметрами ця монета, яка побувала й на Буковині (одинока знахідка в селі Іванківці, скарб у місті Сучава)4, відповідала польському та львівському пів грошам Владислава Ягайла (1388 – 1432рр.), вагою в 1.58г.

         Карбування молдовської монети залежала від притоку імпортованого срібла -  власного срібла Молдова немала. Це створювало певну нестійкість монетного карбування, відбивалося на його регулярності та масштабності, появі білонних, мідних та субератних (покритих зверху сріблом) емісій, які використовувалися господарями для поповнення своєї скарбниці. Ці обставини спричинили певну слабкість та нестабільність монетної системи, в наслідок чого курс молдовської монети упав до середини шостого десятиріччя  XVст. Петро Арон, господар Молдови, був вимушений провести у 1460 – х рр., монетну реформу і випустив відносно якісні гроші в 0.60г. та пів гроші в 0.30 г, поки – що невідомі в місцевих знахідках. Шість монет Штефана  Великого, чеканені за цією стопою були знайдені у Новоселиці1

          Нестача власного монетного срібла, з одного боку, зовнішньоекономічні торгівельні зв’язки, з іншого, сприяли закріпленню в грошовому обігу іноземної монети. За монетними знахідками у першій половині XVст. У північно молдовських землях, які і в Галичині, переважають празькі гроші у супроводі червоно руських (галицьких ) грошів та денаріїв (до 1450 рр.), (скарб з міста Сирет в  Румунії). Празьки гроші знаходили і на Горючій (Чернівці), і в скарбах з сіл Боянчук та Верхівці2. У південомолдовських землях була значною участь кримсько – генуезьких та джучидських дирхемів. З 1430 -= х рр.. з’являються турецькі акче, а з 1470 – х рр. – угорські денарії Матяша Гуніаді та Владислава (1490 – 1516 рр.), які відігравали надзвичайно велику роль у грошовому господарстві Молдови3.

         У скарбах кінця XІV - XVст., окрім срібних монет, можна виявити й угорськи золоті флорини (на приклад золотий флорин з Опришен, знайдений місцевим мешканцем восени 2005 року)1,та венеціанські  дукати, серед яких значну частину займали імітації, ймовірно, генуезького та білгородського походження – у скарбі XІV ст., із Браєшти біля Дорогою (Румунія, Ботошанський повіт) було поряд з 49 венеціанськими дукатами ще 19 їхніх імітації2. Генуезькі цехіни мали ж значно менше розповсюдження.

          У надрах грошевого обігу XVст., зародилася та остаточно сформувалась система лічби, яка потім надовго протрималась у Польщі (донині), Україні (до 19 ст.) та Молдові (до 17 ст.) – система лічби на золоті (польські злоті)3.

         Поява золотих монет у грошевому обігу була викликана подальшим економічним розвитком та потребами міжнародної торгівлі, яку не задовольняли обезцінені низькопробні денарії. Низькопробні денарії.

          Угорський золотий (floreni ungaricales) потрапила через купців з Бистриці та Братова до Молдови.

         Крім угорських золотих, у XVст., з’явилися і турецькі золоті. У період спроби та встановлення османського панування грошовий ринок Молдови відзначався значним різнобоєм грошевих одиниць, на жаль, лише частково підтверджених документальними свідченнями, та різноспрямованими тенденціями. Якщо на початку періоду почався  приплив угорської монети та домінування турецького акче, що підготовлював економічно – військову експансію Туреччини, то пізніше – внаслідок торгівельних зносин – виділилися група польських монет. Це не могло не позначитися на молдовський монетній системі. Високоякісний турецькій акче  XVст., як аспр Мурада – ІІ (1421 - 1451) в 1.21 грама, Мухамада – ІІ (1451 - 1481) в 1.098 г, 900 проби4, був чи не

найсильнішою монетою середньовічної Європи. В незначній мірі ослабило його позиції і певне зниження ваги до 0.737 г при Баязиді – ІІ (1481 – 1512рр.). ця монета, за аналогом скарбових знахідок, залишилась найпопулярнішою монетою Молдови кінця XVст., початку XVІ ст.

молдовська монетна система, відчуваючи сильний натиск турецьких монет, зробила спробу переорієнтуватися на їх вагові показники, а не на угорські денарії1. внаслідок реформи Петра Арона (1451 - 1457) підтриманої пізніше Стефаном Великим (1457 - 1504), молдовський гріш, як і мунтенський срібний дукат, понизив свою вагу з 1.10 г до 0.72 – 0.60 г, тобто переорієнтувався з польської на турецьку монетну систему Баязида – ІІ2. Йому однак, не вдалося витримати конкуренції з високоякісним аспром, і після часткової втрати незалежності (1513 р.) спроба повернутися на польську монетну стопу при Богдані та Штефаниці (1504 – 1527рр.), не могло мати ніякого успіху – з Молдови та Мунтенії у Туреччину пішла данина срібними та золотими грішми яка обезкровила їх економіку та посприяла відносній стабілізації (до 1584р.) турецького аспра (акче).

                  До цього періоду стабілізації відноситься і турецький аспр Сулеймана – І (1520 – 1566 рр.) знайдена в жовтні 2008 року в селі Опришени.

  У першому десятилітті XVст., практично завершилося переорієнтація молдовської грошової системи на лічбу “золотих татарських” (татарських або язичних), яка стала для найближчих сусідів звичною татарською лічбою.

                   Інтенсивна трансильванська торгівля Молдови покликала до життя молдовські наслідування угорських денаріїв  Александра Лапушняну 1558 р., Геракліта Деспота 1561 – 1562 рр., та Штефана Томаші 1563 р., загальний обсяг яких в грошовому ринку Молдови і тим більше Буковини, що знаходились віддалік від трансільванських торгових шляхів. Про угорська орієнтація молдовського монетного карбування добре узгоджувалась з “талаською лічбою золотих на аспри”, за якою високоякісний аспр в 0.73 г складав з початку 2 угорські денарії по 0.45 г 600 проби, а в кінці XVІ ст., відповідав одному денарію (бану). Ця рівність монет пізніше – у XVІІ ст., - могла посприяти функціональному перенесенню назви бан (яка зберігається серед румун Буковини до сьогодення) на позначення турецького акче.

                  Треба відзначити що в цьому періоді стан грошового обігу Молдови мав різнобій  грошової системи що свідчить про відносну відсталість внутрішньої торгівлі і переважаючу роль зовнішньої торгівлі1. Це зумовило заси ... Читати далі »

Переглядів: 301 | Додав: director | Дата: 05.03.2016 | Коментарі (0)

 

Важливою категорією знахідок виявлені XV – XVII ст., в селі постають нумізматичні матеріали, які зафіксовані під час досліджень гуртківцями школи і про які збереглися лише легенди. В одній із них мова йде про виявлений в селі у горщику великий скарб давнього дорогоцінного посуду та монет. В іншій розповідається, що в 1941 р під час риття оборонних укріплень місцевими мешканцями та бійцями Червоної армії, було знайдено золоту корону й давні монети1

Про можливість і небезпідставність походження таких легенд свідчать часті знахідки монет XVІ – XVII ст. на території села. Правда, не всі вони потрапляють до дослідників, більшість розпорошується по приватних колекціях, втрачаючи свій «паспорт» і назавжди гине для науки. Але є й щасливі винятки. До них відносяться  досить рідкісні знахідки молдовських, турецьких, угорських і польських монет початку і кінця  XVІ ст., які знайдені на середньовічних поселеннях села Опришени.

Перша монета була знайдена в травні 1999 р.  на території селища XІV – XVIIст., де було зібрано колекцію численних фрагментів кераміки і зафіксовано скупчення перепаленого каміння, кісток і залізних шлаків. Дослідження монетної знахідки дозволило встановити, що це молдавський гріш  господаря Богдана ІІІ (1504-1517 рр.)2 (         Додаток І).

На аверсі монети, в центрі, розташоване зображення герба Молдавського князівства – голови тура, між рогами якого розміщується пятипроменева зірка, зліва – сонце, а справа – півмісяць. Навколо монети частково збереглась легенда, написана кириличними шрифтом – «IW БОГДАН …ВОДА…Г .» На реверсі монети, в центрі, розташований подвійний хрест, а в круговій легенді продовжено напис реверсу «ПОДАР ЗЕМ…МОЛ…ВС» тобто «Богдан воєвода господар землі молдавської».

Диаметр монети становить 18 мм, її вага 0,9 г., на сьогодні це перша, добре задокументована, знахідка монети Богдана ІІІ на Буковині.  Дослідження зображень та написів на монеті показує, що вона відноситься до ІІ типу монет цього господаря.

Монети господаря Богдана ІІІ – досить рідкісні нумізматичні пам’ятки, крім того, вони відноситься до заключного етапу регулярного карбування грошей у Сучаві. 

Друга монета цього ж господаря була знайдена в листопаді 2008 року, і відрізняється вагою, яка становить 1.05 грама, і більш низькою якістю срібла (Додаток Ї).

До першої половини XVІ ст., відноситься і знахідка турецької монети аспра (акче), султана Сулеймана – І (1520 – 1566 рр.). Монета виготовлена з якісного срібла, вага становить 0.65 грама, діаметр 10 мм. На AV: Легенда Sultan /Suleyman/ bin * şah/ Ha RV: (Azze nasaruhu be) duri/ (E)dirne/ sene/ Монета відноситься до І групи монет султана (1512 – 1541 рр.), І – го періоду (1520 – 1534 рр.), викарбувана в місті Едирне1 (Додаток Й).

         До другої половини  XVІ ст., відноситься і знахідка турецької монети (дирхема) султана Мурада ІІІ (1574 - 1595). Монета виготовлена з високоякісного срібла, вага становить 2.60 грама, діаметр 19 мм. На AV: Легенда Sulta (n Murad) / bin sultan (Selim şah /azze nasruhu). Ha RV: В центрі: duri, внизу; be, зверху; Наleb, посередині. Навколо по окружності: (Halledallahu mulkeh)u ve sultanehu sene (Додаток К).   

         В умовах слаборозвинутого внутрішнього ринку, посилення турецького гніту, для задоволення нових експансіоністських заходів зовнішній ринок залишався  у ХVI ст., провідним, що сприяло напливові іноземної монети в Молдову1, та в її частково ізольований (в економічному відношенні завдяки постійним торговим зв’язкам з Польщею) регіон Буковини з найбільшим торговим центром Хотином2. В обігу, поруч з дрібними європейськими монетами, утверджується таляри та дукати3.

         Монетна політика Туреччини кінця XVІ ст., покотилися протореними шляхами інфляції. XVІ ст., стала періодом катастрофічного падіння акче. Це значно знизило довіру до турецької монети на молдовському та буковинському ринках, де запанували європейський таляр, необхідний для сплати харачу Туреччині, та якісні розмінні польські монети: солід, грош, потрійний гріш, шостак, що з’явилися в результаті успішної монетної ординації Стефана Баторія від 24.04.1578р., та 1580р4.

         До цього  періоду  належать і  дві  інші  знахідки угорської та польської монет.

         Угорська монета Максиміліана – ІІ, срібний денарій, датується 1578  роком. На AV: По центру зображення щита, герба Угорського  королівства і  дата  1578 рік, навколо надпис МАХ /Максиміліан/ * ІІ /другій/ * RO  /Романіян/  римської  *  І /Імперіум/ Імперії * S /Санктум/ священної * А /Австрії/ * GH  /Германії/  * HU  /Хунгарії/  Угорщини  *  ВО /Богемії/ * R /РЕХ/ король.  На   RV:  В  центрі зображення  Діви  Марії  з   немовлям  на   лівій   руці,   по  бокам   букви  К; В. (Кременіца  Баньська), навколо надпис,  PATRONA (покровителька) * UNGARIE (Угорщини). Монета   виготовлена  із  високоякісного  срібла, вага становить 0.45 грама, діаметр 19 мм (Додаток Л).

         Польська монета являє собою трьох грошевик польського короля Сигізмунда  –  ІІІ   (1587 – 1632).   На  AV: Зображення голови короля повернута   в    право, навколо надпис SIG /  Сигізмунд/  *   ІІІ   /третій/  *  D   /деї/ Божою * G /грація/ милістю  *  REX  /король/  *  PO  /Польща/  *  D  /дукс/  князь  *    LI     /Литви/ (Додаток М).

         На RV: Зображення герба міста Рига, зверху римська цифра три, що означає три гроша. Знизу букви ініціали монетного   майстра. Навколо монети надпис; GROS /гросус/ гріш * ARG /аргентум/ срібний *TRIP /тріпес/ потрійний *CIVI /міста/ * RIGE /міста Риги/. Монета виготовлена із високоякісного срібла вагою у 2.35 грама.

         Трояк, трьох грошевик (польська trojak) – срібна польська монета номіналом у три гроша, яку почали карбувати у 1528 р. (у Литві з 1546 р.) на Краківському і  Торунському  монетних     дворах,   пізніше,  з  1580   року, майже  на   всіх монетних дворах Речи Посполитої. У 1588 – 1627 рр., трояки      були найбільш популярні   обігові   гроші.   Після   довгої   перерви   карбування трояка відновилась у 1650 – 1665 і 1684 – 1685 рр.   Потім   вони   випускались періодично у (1706, 1753 – 1756рр.).

         З 1580 року, трояки виготовлялись із 2.4 г. (білля 2  грама чистого срібла). Трояки були розповсюдженими на українських, білоруських землях в   XVІ – XVIII ст. У скарбах, як правило, зустрічаються трояки польської і литовської чеканки, рідше руські і ризькі1. До  ризького типу відноситься і трояк з Опришен. Аналіз скарбового матеріалу цього періоду з території міжріччя Сірету, Верхнього Пруту та Середнього Дністра засвідчує, що тут в цей час переважали монети польського та литовського карбування, зокрема про це говорять скарби із Вербінців, Дорошівців та поодинокі знахідки монет2.

         В першій половині XІVст. На політичний карті Світу, появилась нова держава Молдова, з Буковиною у її складі, а розвиток економічних відносин – створенню власної монетної системи. Попри монети власного карбування у  XV – XVII ст., на території Молдови і Буковини в обігу були і монети інших країн.           Про походження молдов ... Читати далі »

Переглядів: 187 | Додав: director | Дата: 23.02.2016 | Коментарі (0)

« 1 2 3 4 5 »

Copyright MyCorp © 2020