УДК 902 (477.85) (092)

                                                                                     Микола БОДНАРЮК

АРХЕОЛОГІЧНІ РОБОТИ Д. ОЛІНЕСКУ НА БУКОВИНІ

Стаття присвячена розгляду питань пов’язаних із науковою діяльністю краєзнавця та археолога Д. Олінеску (1852- 1924 рр), який досліджував старожитності Буковини наприкінці ХІХ ст. Автор з’ясовує етапи життєвого та наукового шляху вченого, аналізує його науковий доробок, характеризує окремі публікації та вклад у створенні румунського археологічного товариства на Буковині.

Ключові слова: археологія, Буковина, Д. Олінеску, археологічне товариство.

                                                                                Николай БОДНАРЮК

Статья посвящена рассмотрению вопросов, связанных с научной деятельностью краезнавца и археолога Д. Олинеску (1852- 1924 гг.,) исследовавшего древности Буковины в конце ХІХ века. Автор определяет этапы жизненного и научного пути ученого, анализирует его научные труды, характеризует отдельные публикации и вклад у формировании румынского археологического общества на Буковине.

Ключевые слова: археология, Буковина, Д. Олинеску, археологическое общиство.

Nicolas BODNARYOUK

LES TRAVAUX ARCHEOLOGIQUES DE D. OLINESCU EN BUCOVINE

         L’article est consacré au l’examen des questions lieés avec l’activité scientifique de D. Olinescu (1852–1924), ethnographe et archéologue qui a examené les ancietries de la Bucovine á la fin du XIXe siécle.

        L’auteur éclaircit les étapes de la biographie et de la voie scientifique du savant, analyse son oeuvre scientifique, caractérise certains publications et sa contribution dans la création de la société archéologique roumaine en Bucovine.

        Mots-clés: l’archéologie, Bucovine, D. Olinescu, la société archéologique.

В останні роки зроблено чимало для дослідження вкладу науковців попередніх років у справу вивчення минулого Буковини. Цим проблемам присвяченні статті Б. Тимощука, С. Пивоварова, Л. Михайлини [8; 9; 10], розвідка автора [5].

Повернення із забуття імен перших дослідників археологів Буковини, які  відкривали, досліджували і опубліковували знайдені артефакти, заслуговують на широке визнання та популяризацію для загалу.

Буковинські археологи XIX століття внесли значний вклад в розвиток дослідження краю, поклавши початок створення перших археологічних товариств, приватних колекцій старожитностей, перших музеїв та становлення археологічної науки в краї. Потрібно згадати про таких дослідників як Й фон Гуттер, Г. Клаузе. Великий вклад вніс і дослідник  Й. Сомбаті, досвідчений археолог з Австрії, який був відряджений Археологічним товариством з Відня до Буковини, у 1893 та 1894 роках з метою дослідження території Буковини на археологічні пам’ятки [4, с. 1- 4]. Серед інших вчених треба відзначити і К. А. Ромштофера, Р. Кайндля які досліджували  матеріали енеолітичного та бронзового часу. До них приєднувались археологи краєзнавці: Д. Олінеску, К. Мораріу, Й. Флесчер, С. Флоря Маріян, І. Ончул, В. Томюк, В. Арійчук, Е. Козуб, І. Прокопович та багато інших.  

Розвиток археологічної науки на Буковині набуло піднесення наприкінці XIX століття, початком заснування 1863 року Крайового музею в Чернівцях, Спілки Серетського Музею (1870 р), Чернівецького університету (1875 р), Румунської археологічного товариства Буковини (1886 р).

Серед цих дослідників XIX століття, варто відзначити праці Д. Олінеску. Про дослідника Д. Олінеску у вітчизняній літературі мало відомостей, і майже відсутні публікації. В румунській історіографії відомі тільки дві наукові публікації  1978  та 1996 років [18; 36], та дві згадки в словниках за 1904 і 2004 років [13; 33] Більш ретельно досліджував роль Д. Олінеску в археологічній науці - румунський дослідник Б. П. Нікуліке, який перевидав декілька робіт забутого вченого[22; 23].

Народився Діонісій Олінеску 20 квітня 1852 року в с. Глибока,[1, с.72] Чернівецької обл.  Румунські дослідники  за недостатністю достовірних даних вказували днем народження дослідника 8 або 24 квітня 1852 року[18; 35.]. На ці твердження посилається і дослідник Б. Нікуліке у своїх дослідженнях [22, р.73; 23, р.14]. Досліджуючи матеріали чернівецького державного архіву, вдалося встановити точну дату народження Д. Олінеску та дату хрещення 24 квітня, а охрестив новородженого священик з с. Опришени М. Коморошан [1, с.73; 12, р. 240]. Народився Д. Олінеску в сім’ї  І. Олінеску (Олінскі) та Катерини дочки Іоана і Софії Томнюк. Сім’я цього подружжя була багатодітна, Д. Олінеску був найстаршим в сім’ї та мав ще чотирьох братів і двох сестер [1, с.72,92,155,199]. З квітня 1850 по 1868 рік батько Діонісія був священиком у Глибці.

Початкову освіту Д. Олінеску, напевно, отримав в Глибоці, а продовжив навчання  в Чернівецькій гімназії (1864 по 1871 р.р.) [3, с. 91]. Всі румунські дослідники у своїх дослідженнях подають помилково роки навчання Олінеску в Чернівцях 1863–1870–ті [22, р.73; 18, р. 514 ].

Д.Олінеску продовжує навчання з 1871 року, у Відні, Інсбурзі та Чернівцях на найпрестижніших в ті роки факультетах права [18, р. 514]. З 1878 року розпочинає трудову діяльність державного службовця в австрійській адміністрації Чернівців, досягаючи посади фінансового комісара [36, с. 17]. Потяг до археології та старожитностей, напевно, отримав ще в студентські роки в Чернівцях від академіка І. Сбіера [22, р. 74], саме він підштовхнув енергійного студента до збору та дослідження старожитностей археології [13, р.453].

У квітні 1893 року Д. Олінеску одружується з В. Чернявською, донькою священика В. Чернявського з Кадубівців [16, р. 3]. В цьому ж році він переїхав в Румунію до м. Бухареста, де недовго працював в бюро статистики і в університетській фундації Бухарестського університету  [22, р.74]. З 1895р.,   працював вчителем у містах: Васлуй, Фокшани, Слатіна та Каракала [18, р. 515]. В Каракалі викладав німецьку мову і право, а в Слатині - румунську, німецьку мови і географію. Захистив і отримав у Яссах науковий ступень з права 1898 року [36, р. 18]. Із Каракала у 1911 році знов переїжджає до Бухареста, де спочатку працював в державному архіві бібліотекарем [18, р. 515]. З цієї посади вийшов на пенсію 1 квітня 1921 року [18, р. 515], і переїхав жити у м. Ботошани. Майже відсутні дані про сім’ю та особисте життя науковця, немає точних даних  коли він помер і де похований. За припущенням румунського дослідника М. Ігната, Д. Олінеску помер у 1924 році в м. Ботошанах [18, р. 515].  Достовірно вдалось встановити, що на батьківщині, в Чернівцях, на Руському кладовищі поховані тільки батьки Д. Олінеску, брат Юліан, який помер у 1909 році, та сестра Євгенія похована у 1919 році. І. Олінеску, батько Діонісія, напевно, був досить заможним і намагався дати належну освіту всім дітям. Із архівних матеріалів стало відомо, що разом з Діонісієм в Чернівецькій гімназії навчався його молодший брат Теофіл [2,с.93], а Юліан так само став юристом і довгий час працював на посаді голови Сучавського трибуналу.

Д. Олінеску тривалий час співпрацював з такими науковими виданнями: «Бюлетень румунського географічного товариства», «Бюлетень румунського нумізматичного товариства», «Щорічник буковинського крайового музею», журналами: «Жунімя Літераре», «Фамілія», «Конворбірь літераре», газетами: «Газета Буковіней», «Трібуна», «Цара» і друкував в них наукові статті на різну тематику. Являвся членом Румунського географічного товариства, комісії історичних старожитностей у Відні.

Протягом всього життя Д. Олінеску основну свою діяльність  присвятив  пошукам і популяризації археологічних старожитностей. На шпальтах тогочасних буковинських та румунських журналах і газет Д.Олінеску опубліковував дані про раніше знайдені артефакти,  не тільки у рідному краї, але і за кордоном, таким чином, наголошуючи на важливість збереження пам’яток старовини. У 1884 році опубліковує матеріал про відкриття скарбу з Пьетроаси, подаючи відомості про опис предметів  із джерел іноземних дослідників. З 1885 року він розпочав активну діяльність у популяризації та важливості створення спілки по збереженні пам’яток старовини, створення крайового музею, у різних тогочасних виданнях. В одній  з статей надрукованих у газеті «Трибуна», Д.Олінеску звертає увагу на реальний стан археологічних справ на Буковині, приводячи як приклад, Й. Гутера з м. Сирет, як єдиного на той час дослідника, збирача і зберігача археологічних старожитностей. Д.Олінеску підкреслював, що ми у небезпеці втратити будь – які  відомості з минулого. Ця деструктивна ситуація вимагає створення музею старожитностей для збереження всіх матеріальних залишків нашої історії.  Але дуже мало сподівань. Найкращий шлях для створення музею полягав би через створення археологічної спілки. Часом спілка домоглась би створити музей законодавчим шляхом [25, р. 186]. Д. Олінеску розуміючи, що на Буковині археологічні пам’ятки руйнуються, цінні предмети вивозяться за кордон чи перевиплавляються в різні прикраси, що місцеві мешканці не звертають увагу на археологічні цінності, бачив збереження археологічних старожитностей  лише шляхом створення спілки, яка б мала філії по всій Буковині і постійно тримала під контролем всі нові знахідки. Для прикладу у 1886 р. він приводив провінції  Австрії, в яких будувались палаци, де збираються і зберігаються матеріальні рештки історії. Менша частина з них, збудовані на державні кошти, а вагома кількість – спілками, через добровільні пожертви, для збереження минулого людства. Через усю країну ці спілки розповсюдили свої зв’язки, щоб ніяк не втратити хоча б саму маленьку античну річ, знайдену в будь – якому  куточку країни [27, р. 57-58].

 В журналі «Фамілія» за 1885 рік Діонісій Олінеску друкує статтю «Потреба археологічного товариства», в якій наголошує на головних проблемах розвитку археології на Буковині та антипатії до цієї науки інтелігенції краю [24, р. 460-462].

Ще у 1885 році Олінеску організував комітет, який мав за мету створення Румунського археологічного товариства та підготовку створення національного музею на Буковині, свої плани він опублікував у пресі, щоб донести їх до широкого загалу [28, р. 625]. Керівництво цим комітетом було покладено на Д. Олінеску, в комітет входили три жінки: А. Дроглі (сестра відомого румунського поета М. Емінеску), М. Мешедер та Ф. Попеску. Серед інших членів були: професор І. Бумбак, В. Мораріу, К. Кока, підприємець Граматович, священик Прокопович з Чернівців, Д. Сіміонович, Ш. Кочинські, Ш. Драчінськи, професор І. Дроглі, Г. Попович, Е. Мешедер, вчитель Г. Галіп, М. Іереміевич, І. Сокаоля, пан Паліевич, Е. Попеску, Д. Носіевич, секретар комітету Теодор Попович, Е. Попович, Д. Попович, Д. Воронка, пан Галін, І. Побія, пан Гергелі з Румунії, Ш. Дінулеску, та інші. Почесним членом комітету обрано Й фон Гутера з Сирету [29, с. 65; 30, р. 37; 14, р.3]. Д. Олінеску сподівався, що створюючи археологічне товариство і музей, вдасться зберегти  старожитності краю і збагатити науку.

Згодом, 12 червня 1886 року, в Чернівцях створено Румунське археологічне товариство на Буковині [33, р. 12; 20, р. 19; 21, р. 21-22]. Збори по утворенню товариства відкрив сам Д. Олінеску з порядком денним про обрання комітету товариства. В зборах брали участь значна кількість представників румунської інтелігенції та інших верств населення.

На засіданні окреслились   і головні завдання та мета новоствореного товариства. Зокрема пробудження серед румун краю інтересу до їхніх національних старожитностей, розповсюдження серед них археологічної науки [32, р. 11]; консервація та збереження фортець і зруйнованих історичних пам’яток; збір, опис і збереження стародавніх пам’яток історії та проведення археологічних експедицій [22, p. 81-82; 9, с. 71-72].

В 1891 році, Д. Олінеску разом з секретарем Румунського археологічного товариства К. Мораріу, в періодичному виданні «Газета Буковіней» [22, р. 95] надрукували статтю з досягненнями товариства за останні п’ять років з дня створення та визнання важливості зібраних колекцій, отриманням срібної медалі на Буковинській експозиції 1886 року [20, р. 247]. У 28–ми пунктах описуються предмети, які зберігаються у товаристві. Особливо підкреслюється у статті той факт, що товариство виконує поставлену  мету і просить всіх небайдужих людей приєднатись до цієї діяльності.

Товариство в доволі короткий час отримало багато подарунків від різних колекціонерів і меценатів, тим самим створюючи вагому колекцію різних предметів. Вагомі внески зробили барон М. Мустяце, Г. Форгач, А. Прокопян, В. Василоаські, Д. Бучевські, В. Мораріу, З. Воронка, священик Н. Сбіера з Сирету, Д. Носіевич, О. Міронович, Ф.А. Вікенхаузер, Е. Козуб, М. Драчінські, Д. Олінеску та інші [22, р. 84; 7, с. 13]. Подарунки робились цілими колекціями античних, середньовічних монет та іншими історично цінними  речами.

Одну із найбільших колекції того періоду археологічних предметів Буковини, яка належала Й фон Гутеру з Сирету, було передано Румунському археологічному товариству після його смерті у 1886 році, дружиною науковця за посередництвом З. Воронка та Д. Олінеску [19, р.1; 17 р.125].

Д.Олінеску та члени товариства не обмежувалися тільки колекціонуванням старожитностей та їхньої популяризації. Д.Олінеску проводив надземні польові археологічні розвідки, проводив спостереження та опис місць розташування археологічних пам’яток в різних місцях Буковини [11, р. 161-170]. Перебуваючи на Буковині, Д. Олінеску спромігся закінчити одну із важливих археологічних робіт під назвою «Археологічна карта Буковини», яка була надрукована у 1894 році в Бюлетені Румунського Географічного товариства [31, р. 64-94]. Ця робота була реалізована завдяки величезній праці по документуванню та реєстрації всіх відомих на той час археологічних пам’яток на Буковині. Вперше у науковому обігу були введені ряд менш відомих археологічних пам’яток, датовані різними історичними періодами. Вказані місця знахідок кераміки, кам’яних сокір, курганів та інші.

Діяльність Д. Олінеску в часи існування Румунського археологічного товариства була досить важлива, він був одним із перших дослідників,  який вносить археологічні відкриття на карту, таким чином створюючи першу карту археологічних пам’яток Буковини. Археологічна  карта створена Д. Олінеску  виявилась досить важливою, нею довгий час користувались дослідники. До того, як археологічна карта була опублікована, одна із копій дійшла до археологічного товариства з Відня, де сам Й. Сомбаті мав змогу її вивчити використовуючи важливі дані внесені на карті [35, р.12], під час археологічних досліджень на Буковині у 1893 – 1894 рр. [4, с. 1-4].

Звертаючись до досліджень 1893 року на Буковині Й Сомбаті писав: «Мені пощастило, готуючись до цієї подорожі, разом з спеціалізованою  літературою,  не досить багатою  на археологічні дані, про яку пан доктор Полек та пан професор Ромштофер створили мені попередню уяву. Я зміг використовувати і неопубліковані роботи. Серед них слід відзначити, в першу чергу, карту з відмітками доісторичних відкриттів на Буковині, виготовлена з великім інтересом паном Олінські – Олінескул, від якого археологічне товариство отримало одну копію. Ця карта показала мені, як швидко знайти дорогу в долини річок багатих на відкриття» [35, р.4].

На карті він подає всі відомі на той час курганні поховання по селах Буковини розпочинаючи опис з Півночі на Південь. В Глибоцькому районі дослідник вказує на карті кургани біля Глибокої, Михайліки, Тарашанах, Пріворок, Опришен, Слобідки, Черепківки, Корчівців, Купки. Окрім курганів на карті вказані  укріплення та поодинокі знахідки різних речей. В роботі приділяється увага і знахідкам римських античних монет, де відзначено виявлення срібних римських монет і в с. Опришени. Вказані і описані  всі відомі знахідки на той час з визначенням років та топонімічних назв місцевостей.   

Важливу інформацію про знахідки старожитностей на Буковині, розпочинаючи з початку XIX століття, Д.Олінеску подає у статтях надрукованих у різних часописах. Д.Олінеску буковинські землі бачив, як браму, яка стояла перед великою міграцією народів античного та середньовічного часу, а саме найбільш північних слов’янських племен, які емігрували в західну і південну Європу, лишивши помітні сліди, як і готи по всій Європі. Будучи під враженням цивілізації готів, Д. Олінеску написав доволі детально про знайдені скарби з Пьетроаси,  поблизу м. Бузеу (Румунія), і багато з знахідок на Буковині він відносив до готів. Як приклад, він подає скарби знайдені в річці біля Путни, та Цецинської  фортеці та інші [22, р.87-88]. Описує три монети скарбу знайденого у 1885 року в Банилові – Підгірному, Сторожинецького району, подає розшифровку надписів з монет [26, р. 37; 6, с.93; 15, р.3]. Подає повідомлення про знайденого великого меча на горі Цеціно та опис скарбу з городища Великого Кучурова 1814 року.

Румунське археологічне товариство на Буковині вже на початку 90 – х років ХІХ ст. мало чималий вплив на розвиток науки краю. Ще з 1891 року, коли виникла потреба у відновленні роботи музею Буковинського краю і обговорювались статути майбутнього музею, Д. Олінеску був обраний від товариства в комітет по створенню статуту для крайового музею поряд з видатними Буковинськими науковцями того періоду, як Д. Ісопеску, К. Ромштофер, І. Полек та інші. 6 березня 1892 року Д.Олінеску був призначеним відповідальним за створенням секції археології майбутнього Чернівецького музею [22, р. 100].

Наукову діяльність на археологічній царині Д. Олінеску продовжував і після того, як виїхав із Буковини до Румунії. Здобуті досягнення та престиж Діонісія серед тогочасних науковців було визнано введенням дослідника до Румунської енциклопедії в третьому томі у 1904 році, поряд з іншими видатними іменами істориків та археологів [13, р.452; 18, р. 519]. На жаль, після змушеного переїзду Д. Олінеску до Румунії, незважаючи на великі зусилля членів Румунського товариства на Буковині, з відкриттям у 1893 році Крайового Буковинського музею, товариство розпалось. Ще декілька років воно проіснувало тільки на паперах, а офіційної діяльності не проводило. Діяльність Румунського археологічного товариства мало вагоме значення на той час на Буковині і не лише. Товариство тримало тісні зв’язки з історико – археологічними та нумізматичними товариствами з Італії, Росії, Німеччині. Іноземні товариства просили у Румунського археологічного товариства Буковини копії різноманітних археологічних предметів, матеріали та публікації знахідок.

Ще 1892 року Румунське археологічне товариство розпочало передачу всіх зібраних колекції для виставлення в адекватних добре пристосованих експозиціях Крайового Буковинського музею [17, р.128]. Передачу цінних колекцій товариство розпочало на прохання представників музею. Більшість предметів колекції товариства були передані представникам музею без оформлення офіційних актів та документів [17, р. 128-129].

Практично передаючи всі зібрані колекції до фондів Крайового Буковинського музею та з виїжджаючи за меж Буковини Д. Олінеску та К. Мораріу у 1893 році, товариство призупинило діяльність.

Залишаються протиріччя і з приводу причини виїзду Д. Олінеску за межами рідного краю. Документи, що свідчать про цю подію, не дають остаточних тверджень що змусило науковця залишити Буковину. По деяким ствердженням Д. Олінеску був змушений залишити посаду керівника фінансів та виїхати за кордон і за конфлікту з деякими посадовими особами. У листі Г. Поповича  від 5 грудня 1893 року, до президента Румунської Академії  Я. Негрузі вказується, що з приводу наукової діяльності та публікації Олінеску потрапив під немилість керівництва і був змушений подати у відставку та прийняти рішення перейти до Румунії [18, р. 515; 23, р.14-15].

Д. Олінеску своєю науковою археологічною діяльністю вніс вагомий вклад у вихованні та пробудженні інтересу тогочасного суспільства, і не тільки Буковини, до важливості  збереження спадщини минулого. Незважаючи на те, що Д. Олінеску не був за фахом археологом, спромігся першим скласти   археологічну карту пам’яток буковинського краю, залишив після себе  цікаві інформації у десятках публікаціях. Він пробудив інтерес до археологічної спадщини Буковини  серед науковців та простих громадян, популяризуючи нові відкриття далеко за межі Австрійської імперії. Сьогодні дуже мало робіт  Д. Олінеску відомі сучасним науковцям з України, та відсутні їхні переклади з німецької та румунської мов. З часом переклад та публікація цих робіт дозволять більш детально ознайомитися з творчістю ще одного буковинця археолога краєзнавця.

  Бібліографія праць Діонісія Олінеску

1.З Буковни// Familia, XII, nr.37,12/24 septembrie 1876, - p.442.

2. З Буковини// Familia, XII, nr.46,14/26 noembrie 1876, - p.550.

3. Пам’ятник із Присаки та Ясс// Familia, XIX, nr. 12, 27martie/ 8 aprilie. 1883. – P 148 – 151.

4. Скарб з Петроаси seau Cloșca cu puii ei de auru. Gherla. 1884. – 38 p.

5. Старожитності з Буковини// Tribuna, II, nr 47, 28 februarie/12 martie 1885. – P 186 – 187.

6. Старожитності з Буковини// Tribuna, II, nr 48, 1/13 martie 1885. – P 190 – 191.

7. Необхідність в археологічному товаристві// Familia, XXI, nr. 39, 29 septembrie/11 octombrie 1885. - P 460 – 462.

8.Листи з Буковини. (Археологічні відкриття, румунське археологічне товариство в Чернівцях)// Familia, XXI, nr. 52, 29 decembrie/10 ianuarie 1885. - P 625.

9. Старожитності на Буковині//Buletinul Societății Geografice Române. VI, trim. III, partea II – a. – București 1885. – P 203 – 214.

10. Археологічне становище на Буковині// Tribuna, III, nr 10, 14 /26 ianuarie 1886. – P 37.

11. Археологічне становище на Буковині // Tribuna, III, nr 11, 15 /27 ianuarie 1886. – P 41 - 42.

12. Археологічне становище на Буковині // Tribuna, III, nr 12, 1886. – P 45 - 46.

13. Археологічне становище на Буковині // Tribuna, III, nr 13, 17 /29 ianuarie 1886. – P 49 – 50.

14.  Археологічне становище на Буковині // Tribuna, III, nr 14, 18 /30 ianuarie 1886. – P 53 - 54.

15. Археологічне становище на Буковині // Tribuna, III, nr 15, 19 /31 ianuarie 1886. – P 57 - 58.

16. Археологічне становище на Буковині // Tribuna, III, nr 16, 21 ianuarie/2 februarie 1886. – P 61 - 62.

17. Археологічне становище на Буковині // Tribuna, III, nr 17, 22 ianuarie/3 februarie 1886. – P 65 - 66.

18. Старожитності з Буковини I //Voința Națională, III, nr. 630, 13/25 septembrie 1886. – P 2 – 3.

19. Старожитності з Буковини II//Voința Națională, III, nr.634, 18/30 septembrie 1886. – P 2 – 3.

 20. Археологічні бесіди. Cu privire la români// Familia, XXV, nr. 23, 4/6 iunie 1889. - P 271.

21. Археологічні бесіди. Cu privire la români// Familia, XXV, nr. 24, 11/23 iunie 1889. - P 284.

22. Археологічні бесіди. Cu privire la români// Familia, XXV, nr. 25, 18/30 iunie 1889. - P 292 - 294.

23. Могила Штефана Великого// Familia, XXVI, nr. 30, 29 iunie/10 august 1890. - P 355 - 356.

24. Румунське археологічне товариство на Буковині//Gazeta Bucovinei. II. Nr. 3 9/21 ianuarie 1892. – P 2 – 3.

25. Археологічна карта Буковини// Buletinul Societății Geografice Române. XV, trim. I – II. – București 1894. – P 64 - 94.

26. Карти Буковини// Buletinul Societății Geografice Române. XV, trim. III – IV. – București 1894. – P 3 – 10.

27. Могила Штефана Великого. – Slatina. 1898. – 26 p.

28. Могила Штефана Великого// Familia, XL, nr. 27, 4/17 iulie 1904. - P 315 - 316.

29. Залишки трако – даків // Junimea literară. – Cernăuți. 1908. – P 82 – 84.

30. Монети з часів російської окупації 1769 – 1774//Buletinul Societății numismatice române. – București. 1913.

31. Gotisch – skytische Goldschmiedekunst in Dacien und in Panоnien//Jahrbuch des Bukoviner Landes – Museums. – Cernăuți 1914. – P 56 – 83.

Джерела та література: 1. Державний архів Чернівецької області (ДАЧО) – Ф.1245. – Книга реєстрацій актів про народження за 1840 – 1880рр. Глибока. Глибоцького району. – Оп.1. Спр. 110. – 417 арк.; 2. ДАЧО. – Ф.228. – Державна гімназія. Табеля успішності учнів І – УІІІ класів за 1869 – 1870 навчальний рік. Оп. 3. Спр. 27. – 670 арк.; 3. ДАЧО. – Ф.  228. – Свідоцтва учнів про здачу іспитів та отримання атестатів зрілості у 1871 – 1872рр. Оп. 3. Спр. 177. – 273 арк.; 4. ДОЧО. – Ф. 3. Циркуляр начальникам уездных управлений об оказаний содействия работнику придворного музея города Вены, Сомбатти Йозефу в проведении научных исследовании на Буковине с 21 августа по 18 декабря 1893г. Оп.3. Спр. 6141. – 4 арк.; 5. Боднарюк М., Пивоваров С. Археологічні дослідження памяток  Буковини  Чеславом Амброжевичем. // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. – Чернівці – Вижниця: Черемош, 2011. – Том 1 (31). – 320 с.; 6. Кропоткин В.В. Клады римских монет на территории СССР. – Москва. Издательство Академии наук СССР. 1961г. – 135 с.; 7. Пивоваров С. Середньовічне населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра (ХІ – перша половина ХІІІ ст.). – Чернівці. Зелена Буковина. 2006р. – 300 с.; 8. Пивоваров С. Дослідження середньовічних старожитностей Буковини в другій половині XIX –  на початку ХХ ст. // Наукові записки. Серія: історія. – Тернопіль, 2004. – Вип. 1. – С.49 – 45.; 9.Михайлина Л.П., Пивоваров С.В. Наукова спадщина австрійських вчених про старожитності Буковини// Українсько – австрійські культурні взаємини другої половини XIX – початку ХХ століття. – Київ – Чернівці 1999. – 229 с.; 10. Тимощук Б.О. Археологічні дослідження на Буковині за роки Радянської влади // Розквіт економіки і культури Радянської Буковини. Матеріали конференції. – Львів, 1969. – С.43 – 53.; 11.Andreșescu Ion. Cercetări și descoperiri arheologice în Bucovina// Cronica Numismatică și Arheologică, XII. Nr.105. – București, ianuarie – martie 1936. – P 161 – 173.; 12. Covalciuc D. Oprișeni un sat la răspântiile istoriei. – Cernăuți. 2008. – 411p.; 13. Diaconovici C. Enciclopedia română. Vol. III. – Sibiu, 1904. – 721 p.; 14. Gazeta Bucovinei. – Cernăuți, I. Nr. 58, 17/29 noiembrie 1891. - P 3.; 15. Gazeta Bucovinei. – Cernăuți, III. Nr. 3, 10/22 ianuarie 1893. – P 3.; 16. Gazeta Bucovinei. – Cernăuți, III. Nr. 26, 4/16 aprilie 1893. – P 3.; 17. Grămadă Ion. Viața românească în Bucovina// Viața românească. – București 1908. Vol. III. – P 125 – 131.; 18. Ignat M. Dionisie Olinescu// Anuarul muzeului județean. – Suceava. V, 1978. – P 515 – 520.; 19. Kaindl Raimund F. Der rumanische archalogische Verein in der Bukowina. – Czernowitz. 1894. – Р 3.; 20.Morariu Constantin. Kulturhistorische und ethonographische Skizzen uber die Romanien der Bucovina. 1 Theil. Resicza – Wien. 1881 – 1891. –  317 p.; 21. Morariu Constantin. Părți din istoria Românilor bucovineni scrise in limba poporală. – Cernăuti. 1893. – 324 p.; 22. Niculică B. Din istoricul preocupărilor arheologice în Bucovina. Societatea arheologică Română. – Suceava. 2009. – 181 p.; 23. Niculică B. Dionisii Olinescu scrisori istorice. – Suceava. 2010. – 169 p.; 24. Olinescu Dionisie. Necesitatea unei societăți arheologice// Familia, XXI, nr. 39, 29 septembrie/11 octombrie 1885. - P 460 – 462.; 25. Olinescu Dionisie. Antichități din Bucovina// Tribuna, II, nr 47, 28 februarie/12 martie 1885. – P 186 – 187.; 26. Olinescu Dionisie. Starea archeologică în Bucovina// Tribuna, III, nr 10, 14 /26 ianuarie 1886. – P 37.; 27. Olinescu Dionisie. Starea archeologică în Bucovina // Tribuna, III, nr 15, 19 /31 ianuarie 1886. – P 57 - 58.; 28.Olinescu Dionisie. Scrisori din Bucovina. (Descoperire archeologică, o Societate archeologică română în Cernăuți)// Familia, XXI, nr. 52, 29 decembrie/10 ianuarie 1885. - P 625.; 29. Olinescu Dionisie. Starea archeologică în Bucovina// Tribuna, III, nr 17, 22 ianuarie/3 februarie 1886. – P 65 - 66.; 30. Olinescu Dionisie. Starea archeologică în Bucovina// Tribuna, III, nr 10, 14 /26 ianuarie 1886. – P 37.; 31. Olinescu Dionisie. Charta arheologică a Bucovinei// Buletinul Societății Geografice Române. XV, trim. I–II. – București 1894. – P 64 - 94.; 32. Revista politică. I nr. 4. 1 iulie 1886. – P 11.; 33. Revista politică. I nr. 3. 15 iunie 1886. – P 12.; 34. Satco E. Enciclopedia Bucovinei. – Suceava, 2004. – Vol.II.-693p.; 35.Szombathy Josef. Prahistoriche Recognoscierungstour nach der Bukowina im Jahre 1893. Cernowitz. 1894. – 13 p.; 36. Vatamaniuc D. Dionisie O. Olinescu, arheolog și cronicar al vieții științifice, culturale și artistice // Analele Bucovinei. – București, 1996. An. III, 1. – P 17- 32.