НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРЄМСТВО «НАУКОВО – ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР»

«ОХОРОНА АРХЕОЛОГІЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ»

ІНСТИУТУ АРХЕОЛОГІЇ

ЧЕРНІВЕЦЬКА ФІЛІЯ

 

                                          

ВІДГУК

 

про діяльність вчителя історії Опришенської загальноосвітній школи І – ІІІ ступенів, Глибоцького району

БОДНАРЮКА МИКОЛИ ІВАНОВИЧА

Боднарюк М.І. після закінчення факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у 2000 році, розпочав педагогічну діяльність на посаді вчителя історії, був ініціатором і організатором створення першого археологічного гуртка в Глибоцькому районі в 2001 році і вже понад 14 років є його успішним керівником. Поступово зростала його педагогічна майстерність, здатність організації позашкільної роботи школи, налагоджувалися тісні зв’язки між Буковинським центром археологічних досліджень при Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича та Опришенської ЗОШ, іншими інституціями  Глибоцького району. Микола Іванович – це багатогранна особистість. У ньому гармонійно поєднуються здібності грамотного керівника, досвід і компетентність педагога, фахові якості археолога, музеєзнавця, краєзнавця.

З ініціативи Миколи Івановича у 2005 році Буковинській центр археологічних досліджень при ЧНУ відкрив на базі кабінету історії і музею археології та етнографії Опришенської ЗОШ кафедру «Археології, історії та краєзнавства».

На всіх етапах своєї творчої діяльності він умів своєчасно розробляти пріоритетні завдання роботи як викладача історії, забезпечувати належні умови для досягнення вагомих результатів в царині дослідження археологічної та етнографічної спадщини Глибоцького району. Завдяки його діяльності науковці дізнались про десятки важливих археологічних об’єктів у с. Опришени та Глибоцькому районі загалом. Описані знахідки трипільської культури, культури карпатських курганів та  рідкісні середньовічні монети розкривають нові аспекти з минулого краю.

Створений  Миколою Івановичем перший шкільний музей з археологічним профілем в області має важливу роль у проведенні просвітницької роботи серед молоді по збереженні археологічної спадщини регіону. Студенти факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича мають можливість провести літню практику на базі музею та ознайомитися з методикою зібрання та збереження різноманітного історичного матеріалу.

Микола Іванович зі своїми учнями щорічно бере участь в археологічних розкопках Чернівецької філії державного підприємства науково – дослідницького центру «Охорона археологічна служба України» інституту археології НАН України разом з викладачами та студентами у Хотинській фортеці, археологічних пам’ятках у Зеленій Липі, Лужанах, Рідківцях тощо.

Важливо згадати й про участь талановитого вчителя історії, краєзнавця в міжнародних конференціях та публікації його наукових доробків у фахових збірниках праць.

 

Директор, к.і.н.                                                     М.В. Ільків.  

Тема: НАУКОВО-ФОНДОВА РОБОТА В  МУЗЕЇ

Тип заняття: Засвоєння нових знань.

Місце проведення заняття: Опришенський музей археології та етнографії ім. Максиміліана Гакмана.

Мета заняття: Ознайомити учнів з науково – фондовою роботою в музеї, зберіганням, консервацією, реставрацією та транспортуванням музейних предметів. Засвоєння правил комплектування музейних фондів. Вивчення на практиці класифікації і поділу предметів на групи відповідно до загальних ознак (загальна класифікація) або конкретних (приватна класифікація), хронологічна (за часом створення або побутування предметів).

Очікувані  результати:

• Уміння обліковувати, комплектувати та зберігати музейні фонди.
• Уміння заповняти акти прийому – видачі предметів музейного фонду.

Основні поняття та терміни: музейні предмети, фонди музею, комплектування, облік, зберігання, консервація, реставрація, транспортування музейних експонатів.

Обладнання: Предмети різних періодів з фондів музею, журнали обліку музейних експонатів, акти прийому – видачі предметів музейного фонду.

Хід  заняття

І. Організаційний момент

1. Привітання з учнями, підготовка до заняття.

2. Актуалізація чуттєвого досвіду і опорних знань учнів.

На минулому занятті ми з вами вивчили тему «Фонди музею». Згадаймо ключові поняття попередньої теми:

• Дайте визначення поняття «фонди музею».
• З чого складаються музейні фонди?
• Що Ви знаєте про науково - допоміжні матеріали?
• Які предмети є унікальними?

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми і завдань.

На попередніх заняттях ми дізнались багато цікавого про фонди музею, різноманітні фондові предмети музеїв, про унікальність деяких предметів. Визначили, що і в нашому шкільному музеї зберігаються чимало рідкісних музейних предметів як: пластика трипільської культури, наральник 14 століття, античні та середньовічні монети, каблучки, печатки, унікальні книжки та інші. Для того, щоб правильно відібрати, комплектувати та зберігати музейні предмети, нам треба ознайомитись з науково – фондовою роботою музею.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

План:

1. Вивчення музейних предметів.
2. Комплектування фондів музею.
3. Облік музейних фондів.
4. Зберігання музейних фондів (режим зберігання фондів, завдання консервації та реставрації, упаковка і транспортування музейних предметів, система зберігання музейних фондів).

Ознайомлення гуртківців з новою темою.

З фондами працюють всі наукові підрозділи музею, і ця робота орієнтована на збереження, дослідження і використання музейних предметів. Їх охорона починається вже на етапі виявлення в середовищі побутування і є суттю одного з найважливіших напрямків музейної діяльності – комплектування фондів.

На стадії відбору предметів починається і процес їх вивчення з метою встановлення їх музейної цінності. Придбані предмети фіксуються в документах музею як державна власність. Таким чином, здійснюється їх юридична охорона - облік фондів. Він проводиться на основі подальшого вивчення музейних предметів, оскільки тільки наукові дані про них, зафіксовані в обліковій документації, дозволяють співставити запис і конкретний предмет.

Створити умови, що забезпечують фізичну схоронність предметів і доступ до них користувачів, покликане зберігання фондів. Воно також вимагає вивчення музейних предметів, у ході якого розкривається спільне та відмінне в їх фізико-хімічних властивостях, що дозволяє виділити такі групи предметів, які потребують особливих умов зберігання. Ступінь використання фондів також залежить від їхньої вивченості, оскільки всеосяжна пошукова система може бути створена лише в результаті детального і глибокого дослідження музейних предметів.

1. Вивчення музейних предметів. Теоретичне обґрунтування поняття «вивчення музейних предметів» стало складатися у вітчизняному музеєзнавстві в 1960-і роки. Вивчення музейних предметів складається з трьох послідовних етапів: атрибуції предметів, їх класифікації та систематизації, а потім інтерпретації (тлумачення).

Атрибуція, або визначення полягає у виявленні притаманних предмету ознак - фізичних властивостей, функціонального призначення, історії походження та побутування. Для цього встановлюється матеріал і спосіб виготовлення предмета (ручний, механічний, кування, карбування, лиття, живопис, гравюра, літографія, лист, друк та ін), колір, форма, розмір, вага (у випадку з предметами нумізматики і предметами з дорогоцінних металів), пристрій, авторство, стилістичні особливості, час і місце створення і побутування предмета, його соціальна, етнічна, меморіальна приналежність. Для образотворчих, письмових, фонічних, фото і кіноджерел  визначаються також тема і сюжет. В ході атрибуції розшифровуються написи, клейма, марки та інші нанесені на предмет знаки, визначається ступінь його збереження і описуються наявні на ньому пошкодження.  У процесі визначення музейного предмета проводиться зіставлення всіх притаманних йому ознак, він порівнюється з іншими аналогічними і спорідненими йому предметами. У цій роботі велику допомогу надає наукова і довідкова література - монографії, довідники, каталоги, путівники. Існують також видання, спеціально призначені для допомоги у визначенні предметів - визначники. Вони являють собою ілюстровані видання, в яких виділені і описані ознаки, властиві тій чи іншій групі споріднених предметів. Одні визначники описують предмети, споріднені за матеріалом, інші описують ознаки предметів, їх призначення або середовище побутування. Дані, отримані в результаті визначення предмета, фіксуються в облікових документах і науково-довідковому апараті музейних фондів.

Наступний етап - класифікація та систематизація, на якому встановлюються взаємозв'язки предметів. Метою класифікації є поділ предметів на групи відповідно до усіх істотних ознак (загальна класифікація) або конкретного з них (приватна класифікація). Залежно від обраного принципу це буде: хронологічна (за часом створення або побутування предметів) або географічна (за місцем створення чи побутування предметів),  авторська або іменна (об'єднує предмети, що відносяться до однієї особи), тематична (встановлює відношення до тем профільної дисципліни) або предметна (групує предмети за призначенням або сюжетом) класифікація.

На основі прийнятих музеєм класифікацій здійснюється систематизація, тобто угруповання реально існуючих в музейному зібранні предметів за допомогою карток або сучасних електронних засобів систематизації і зберігання наукової інформації. Створюється система каталогів, відповідно до класифікаційної схеми.

Завершальний етап - критичний аналіз та інтерпретація (тлумачення) їх як джерел знань і емоцій. У його основі лежить синтез результатів атрибуції та систематизації, при цьому встановлюються справжність, достовірність, репрезентативність предмета, обсяг інформації, що міститься в ньому, його атрактивні, експресивні та комунікативні якості, приналежність до типових або унікальних предметів і, нарешті, музейна цінність. Дослідник може вивчати не тільки окремі предмети, але і їх сукупність, яка утворює колекцію. Однак теорія і методика вивчення музейних колекцій та зібрань поки ще не розроблені.

Предмети, що мають певну цінність, перетворюються на музейні предмети, і це відбувається в результаті здійснення музеєм одного з основних видів своєї діяльності - комплектування музейних фондів.

2. Комплектування музейних фондів - цілеспрямований, планомірний, процес виявлення і збору предметів музейного значення для формування і поповнення музейного зібрання. Комплектування фондів можна розглядати також як спосіб здійснення музеєм своєї соціальної функції документування процесів і явищ, що відбуваються в суспільстві і природі.

Комплектування фондів - одна з найскладніших і найменш розроблених проблем сучасної теорії та практики музейної справи. Словосполучення «комплектування музейних фондів» з'явилося у вітчизняному музеєзнавстві в кінці 1940-х рр. і протягом майже трьох десятиліть ототожнювалося з терміном «збиральницька робота». Розм ... Читати далі »

Микола Боднарюк; Микола Ілків. Археологічні розкопки Хотинської фортеці 2013 – 2014 рр. Матеріали наукової конференції. (Сучава 2015 рік).

         Еталонною пам’яткою оборонного зодчества доби середньовіччя та нового часу Середнього Подністров’я виступає Хотинська фортеця. Предметом вивчення науковців здавна ставала багатовікова історія твердині та міста, військово-політичні перепетії та добре збережена автентична архітектура. Основні віхи в історії Хотинської фортеці встановив Б.О. Тимощук за результатами проведення археологічних досліджень у 40-60-х роках ХХ ст.[1] Подальші польові дослідження, розпочаті у 2002 р., проводилися співробітниками Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та Чернівецької філії «Охоронної археологічної служби України» Інституту археології НАН України під керівництвом С.В. Пивоварова, Ю.В. Мисько й М.В. Ільківа та суттєво доповнили й уточнили інформацію про минуле пам’ятки[2].

         У межах Нової фортеці на північний схід від церкви св. Олександра Невського виявлено нашарування трипільської культури (етап ВІ), представлені шматками обмазки та фрагментами керамічного посуду. Кілька екземплярів характеризуються рельєфним орнаментом або поліхромним розписом. Серед форм проглядаються амфори, банкоподібні горщики, посудини на піддоні тощо. Трапилися також ніжка зооморфної статуетки й фрагментована шліфована сокира з роговика. У кількох місцях культурний шар енеолітичної доби перерізали заглиблені об’єкти слов’яно-руського часу (кінець Х – перша половина ХІ ст.): 3 напівземлянкові житла, котлован одного з яких згодом перетворили в господарську яму, а також вал і рів, очевидно, цього ж часу, який з напільного боку обмежував стрілку мису[3]. По кутах і посередині стін житла простежено стовпові ямки, а також черінь від розібраної печі-кам’янки. Керамічний комплекс представлений кружальним (горщики з домішкою в тісті просіяного піску чи зрідка шамоту, переважно з манжетоподібними вінцями) і ліпним (миски, сковорідки, жаровні) посудом та бочкоподібним грузилом. До індивідуальних знахідок належать фрагмент леза сокири, злиток криці зі шлаками, залізні кільце та ніж з кістяною ручкою, кістяні проколки, підвіска з ікла лисиці та лопаткоподібний виріб з рогу благородного оленя.

         До об’єктів нового часу відносяться кам’яна стіна із залитим вапняним розчином керамічним водопроводом на території Нової фортеці; підпрямокутне кам’яне приміщення у північно-східному куті цитаделі з вмонтованим на куті цегляним каміном, всередині якого лежала половина ядра-кніпеля.

         У північній частині замку зафіксовано рештки двох об’єктів XVII ст. Від першого з них залишилося невелике заглиблення у жовтому глинистому прошарку західніше стіни від приміщення зі склепінчастою стелею, сліди якої простежуються у південній стіні Північної вежі. На дні заглиблення трапилися 2 чавунних ядра діаметром 6 см та осколок чавунної гранати з товщиною стінки 2 см і діаметром близько 7 см. Тут же виявлено осколок (½) запалювальної гранати (брандскугель; діаметр 14 см, товщина стінок 2,5 см) з 6 отворами діаметром по 2 см. Показово, що такого типу снаряди використовувалися польсько-литовським військом для мортирного обстрілу турецького табору під час Хотинської битви 1673 р. Цей момент проілюстровано на тогочасній гравюрі, де серед кількох зображених під час польоту гранат чи бомб показано палаюче ядро, з якого навхрест виходять порохові гази. Крім чавунних, у заглибленні виявлено витесане із вапняку ядро діаметром 10-10,5 см та осколок гранати (гренади) із запальним отвором-горловиною із темно-зеленого скла. Осколки скляних гранат із темно-зеленого, чорного чи непрозорого рожевого скла траплялися й у попередні польові сезони, а 2 цілих екземпляри були виявлені Б.О. Тимощуком у культурних нашаруваннях ХVI-XVIIІ ст.[4] Такий вид зброї відомий з території Печерської фортеці у Києві, де датується кінцем ХVIІ – серединою XVIIІ ст.[5] Схожа знахідка походить з поля Берестецької битви[6]. Аналогічні кам’яні ядра теж відомі з попередніх археологічних досліджень північної та південно-східної частин замкового двору[7].

         До цього ж комплексу належать одна пряма та одна вигнута залізні шевські голки завдовжки 7 та 7,4 см і залізна однозуба виделка з кільцем і крученим стержнем. Довжина виробу становить 19,4 см, товщина стержня – 0,8 см, діаметр кільця – 4,6 см. Подібні знахідки походять з поля битви під Берестечком 1651 р.[8], а на території регіону такого різновиду вироби з’явилися ще у давньоруський час (Чорнівське городище першої половини ХІІІ ст.).

         Між палацом коменданта та східною куртиною досліджено другий наземний об’єкт останньої третини ХVII ст. розмірами 2,2×2,1 м (піч?). Тут виявлено уламки кахель з геральдичними, рослинно-орнітоморфними та сюжетними зображеннями. До першої групи відносяться фрагменти кількох лицевих і однієї кутової кахель розмірами орієнтовно 17×17 см, на яких був зображений двоголовий орел з розпростертими крилами. Манера виконання його крил аналогічна зображенню сяйва навколо Богородиці з Дитям, відомого на лицевій виповнюючій кахлі ХVІ-ХVІІ ст. з Олеська[9]. На деяких бокових кахлях із рослинним чи лицевих із симетричним рослинно-орнітоморфним орнаментом нанесена зелена полива. Виявлені різнотипові кахлі різняться своєю хронологією в межах ранньонового часу, що може свідчити про повторне використання більш ранніх зразків. Зокрема, до найбільш раннього відноситься, ймовірно, фрагмент кахлі з багатоступінчастою рамкою по периметру та з сюжетним зображенням, від якого вціліла пола плаття чи сукні та чобітки. Найбільш пізніми є, очевидно, полив’яні безрамчасті зразки, які набули поширення в останній третині ХVІІ ст.[10]

         Керамічний комплекс з об’єкту сильно фрагментований. До нього відносяться уламки світлоглиняного, білоглиняного та сіродимленого посуду. Перший представлений тарілками, в тому числі з поливою зсередини (діаметр вінець – 26 см). До сіродимленого посуду відносяться уламки вінець опуклобоких горщиків з прокресленим орнаментом у вигляді горизонтальних і загзагоподібних ліній, а також глечик з витягнутою шийкою з пролискованою косою сіткою та зливним носиком. Білоглиняний посуд презентований: уламками тарілки з бортиком і паралельними лініями під вінцями, покритої зеленою та жовто-брунатною поливою; горщиком із зеленою поливою зсередини та вишневим розписом ззовні; горнятком (?) із зеленою поливою та горизонтальними і загзагоподібними лінями. Такі ж зразки білоглиняної кераміки виявлено у перевідкладених на початку ХVІІІ ст. культурних нашаруваннях Привратного двору. Реставровані екземпляри ХVІІ ст. з аналогічним декором й оздобленням відомі з літописного Бужська[11]. З огляду на глечик, в якому містився монетний скарб із с. Вербівці на Заставнівщині, білоглиняний посуд із зеленою поливою та орнаментом у вигляді прямих і зигзагоподібних ліній побутував у Середньому Подністров’ї вже в другій половині ХVІ ст.[12]

         До керамічних виробів із другого об’єкту відносяться також дві цілі люльки, виявлені поряд, та один фрагмент чашечки люльки з меандровим орнаментом. Перша люлька білоглиняна, покрита жовто-гарячою поливою. Друга люлька виготовлена зі світло-жовтої глини у двосторонній формі. Ідентичний фрагментований виріб походить з території Нової фортеці. Метричні параметри трьох знахідок майже однакові.

         У межах об’єкту зібрано також численні металеві речі, зокрема залізні: підкова (10,8×10 см), підковка, секції ланцюга, цвяхи, прямокутна рамка пряжки (3×2,5×0,4 см), наконечник арбалетної стріли (довжина – 7,8 см, вага – 54 г), ядро (діаметр – 3,8 см, вага – 196 г) тощо. До виробів з бронзи відносяться уламок листового металу із заклепкою, фігурна 8-подібна пряжка (3,9×2,1×0,25 см), ... Читати далі »

COMPLEXUL MUZEAL NAŢIONAL „MOLDOVA” IAŞI
MUZEUL DE ISTORIE A MOLDOVEI
CERCETĂRI ISTORICE
(SERIE NOUĂ)
XXXII
2013
IAŞI
2013

 

COMITETUL DE REDACȚIE
Lăcrămioara STRATULAT (redactor șef)
Senica ŢURCANU
Sorin IFTIMI
Tamilia-Elena MARIN
Ioan IAȚCU
Măriuca-Diana VORNICU
Loredana SOLCAN (secretar de redacție)
Traduceri realizate/revizuite
Coralia COSTAȘ
Simona POSTOLACHE
Tehnoredactare
Loredana SOLCAN
Măriuca-Diana VORNICU
Adresa redacţiei
Complexul Muzeal Naţional „Moldova” Iaşi
Muzeul de Istorie a Moldovei
Piaţa Ștefan cel Mare şi Sfânt, nr. 1
Iaşi, RO-700028
Telefon/Fax: 040232218383
e-mail: cercetari.istorice@yahoo.com
ISSN 1453-3960
EDITURA PALATUL CULTURII
Iaşi
SUMAR
SOMMAIRE – CONTENTS – INHALT
ABREVIERI – Abbreviations – Abreviations - Abkurzungen......................... 6
Nicolae URSULESCU, Unele comentarii cu privire la sceptrele
preistorice figurative recent publicate/ Quelques commentaires
concernant les sceptres préhistoriques figuratifs récemment publiés.......... 11
Vasile DIACONU, Daniela CALISTRU, Daniel-Florin SAVA, Obiecte
din epoca bronzului descoperite pe Valea Siretului/
Bronzezeitliche Gegenstände aus dem Tal des Siret.................................... 33
Nelu ZUGRAVU, Puncte de vedere ale unui clasicist pe marginea unor
opinii privitoare la religiile pre- şi protoistorice/ A Classicist’s
Points of View on Opinions Concerning the Pre- and Protohistoric
Religions............................................................................................................. 61
Tincuța CLOȘCĂ, Repere istoriografice privind cercetarea operei lui
Ioan Hrisostom/ Historiographic Points of Reference Concerning the
Research of John Chrysostom’s Work.............................................................
95
Ioan IAȚCU, The Painting of Roman Dobruja (5th-6th AD): A General
View/ Pictura în Dobrogea romană (secolele V-VI p. Chr.): privire de
ansamblu............................................................................................................ 113
Rodica POPOVICI, Carreaux de poȇle à aigles bicéphales dans la
Moldavie médiévale (XVe-XVIIe siècles)/ Cahle cu acvile bicefale
în Moldova medievală (secolele XV-XVII) ................................................. 131
Alexandra-Marcela POPESCU, Hiclenia – explicații terminologice/
Treason – Terminological Explanations......................................................... 165
Ştefan S. GOROVEI, Movileștii. Considerații finale/ The Movilești.
Final Considerations ....................................................................................... 177
Dan FLOAREŞ, O tipăritură din Anvers privitoare la evenimente din
domnia lui Gaspar Grațiani (1620)/ An Antwerp Print Regarding
some Events from Gaspar Grațiani’s Reign (1620).................................... 195
Maria BERCEANU, Reformele lui Constantin Mavrocordat, început al
modernizării administrative în Moldova. Un studiu de caz:
Ținutul Bacău/ Constantin Mavrocordat’s Reforms, the Beginning of
Modern Administration in Moldavia. Case Study: the County of
Bacău.................................................................................................................. 211
Manole BRIHUNEȚ, Edificii de cult din satele raionului Telenești:
istorie și actualitate/ Des édifices du culte dans les villages du district
de Telenești: histoire et actualité.................................................................... 249
Alina FELEA, Din istoria căsătoriilor mixte. Căsătoria cu ţiganii în
spaţiul românesc în secolul al XVIII-lea și prima jumătate a
secolului al XIX-lea/ From the History of Mixed Marriages.
Marrying Gypsies within the Romanian Space during the 18th – first
half of the 19th Centuries................................................................................. 265
Liliana CONDRATICOVA, Prelucrarea artistică a metalului: candele și
cădelnițe din spațiul ortodox/ Le traitement artistique du métal: des
veilleuses et des encensoirs de l’espace orthodoxe........................................................ 279
Sorin IFTIMI, O addenda la portretistica lui Nicolo Livaditi (1830-
1858)/ An Addendum to Niccolo Livaditi’s Portrait Art (1830-
1858) ................................................................................................................. 291
Aurica ICHIM, Constituirea patrimoniului Pinacotecii din Iași în domnia lui
Alexandru Ioan Cuza/ Constituting the Heritage of the Art Gallery in Iasi
during the Reign of Alexandru Ioan Cuza................................................................ 317
Ciprian-Petru POPOVICI, Ultimii ani din viaţă ai regelui Ferdinand al
României/ King Ferdinand’s of Romania Last Years of Life.................... 345
Bogdan Petru NICULICĂ, Nicolai BODNARIUC, Documente inedite
referitoare la colecţia de antichităţi paleolitice a lui Ceslav
Ambrojevici/ Unpublished Documents Concerning Ceslav
Ambrojevici’s Collection of Paleolithic Antiques......................................... 355
Recenzii. Note de lectură (Book Reviews)
Cornelia-Magda LAZAROVICI, Gheorghe LAZAROVICI, Ruginoasa-Dealul
Drăghici. Monografie arheologică, Suceava, 2012 (Loredana SOLCAN) ..........
369
Ion MAREŞ, Metalurgia aramei în civilizaţiile Precucuteni şi Cucuteni, Suceava, 2012
(Radu-Gabriel FURNICĂ) ....................................................................................... 373
Tudor SOROCEANU, Die Kupfer- und Bronzedepots der frühen und mittleren
Bronzezeit in Rumänien. Depozitele de obiecte din cupru şi bronz din România.
Epoca timpurie şi mijlocie a bronzului, Cluj-Napoca/Bistriţa 2012 (Diana-
Măriuca VORNICU) ........................................................................................ 375
Carol KACSÓ, Repertoriul arheologic al judeţului Maramureş, Baia Mare, 2011
(Bogdan Petru NICULICĂ) ..................................................................................... 378
Lăcrămioara STRATULAT, Ioan IAŢCU, Arta pelerinajului. Obiecte creştine în
spaţiul est şi sud-est carpatic (secolele IV- XVI). Catalog de expoziţie, Iaşi, 2011
(Tamilia-Elena MARIN) ........................................................................................... 383
Igor CERETEU, Cartea românească veche și modernă în fonduri din Chișinău.
Catalog, Iași, 2011 (Vitalie PLEȘCA) ...................................................................... 384
Cercetări Istorice (serie nouă), XXXII, IAŞI, 2013, p. 355-368

DOCUMENTE INEDITE REFERITOARE LA
COLECŢIA DE ANTICHITĂŢI PALEOLITICE A LUI CESLAV AMBROJEVICI
Bogdan Petru NICULICĂ1
Nicolai BODNARIUC2
Prestigioasa instituţie a Arhivelor Regiunii Cernăuţi (Ucraina),
adăposteşte un patrimoniu remarcabil din punct de vedere al fondurilor
existente. În cele ce urmează prezentăm conţinutul unui dosar interesant,
care se referă la activitatea reputatului arheolog preistorician Ceslav Enric
Ambrojevici (1900-1954), fost conferenţiar la Universitatea din Cernăuţi.
Dosarul respectiv conţine cinci file care privesc achiziţionarea, de
către Facultatea de Ştiinţe din Cernăuţi, a colecţiei de antichităţi paleolitice
deţinută de C. Ambrojevici3. Această colecţie a fost adunată de-a lungul
anilor în timpul cercetărilor arheologice, finanţate din banii personali. Se
remarcă faptul că profesorul universitar Theofil Sauciuc-Săveanu (1884-
1971), de la aceeaşi universitate cernăuţeană, a redactat o elegantă
recomandare, adresată Rezidentului Regal de atunci al Ţinutului Sucevei,
cunoscutul profesor universitar şi om politic G. Alexianu (1897-1946)4,
pentru a sprijini actul de achiziţie.
Înainte de a trece la prezentarea dosarului/filelor, trebuie să punctăm
locul ocupat, în cadrul arheologiei româneşti, de cele două personaje
implicate în achiziţia acestei colecţii de piese paleolitice, care se află, în bună
1 Muzeul Bucovinei, Suceava.
2 Muzeul de Arheologie și Etnografie „Maximilian Hacman”, Oprișeni, Raionul
Hliboca, Regiunea Cernăuț ... Читати далі »